Курси НБУ $ 39.22 € 42.37
Гратися правильно

Волинь-нова

Гратися правильно

Бабуся тримає дворічну внучку на підвіконні третього поверху і показує, як унизу метушаться голуби. Дівчинка приглядається, а тоді старанно розводить по склі пальчиками у сторони: саме таким жестом збільшують зображення на сучасних сенсорних телефонах. Їй усього два роки — ​а вона вже користується таким (!) досвідом! Цікаво, чи уміє вона так оперувати звичайним конструктором і ляльками, як гаджетом?

«Розвиток дитини — ​у грі. Саме гра — ​це основна діяльність у дітей дошкільного віку». Таке твердження із семінарських занять з вікової психології в університеті пригадувалося мені, коли спостерігала, як мої діти почергово навчалися складати пірамідку, пазли, «пилососили паличкою килим». Тепер я вряди–годи відбираю телефон у свого найменшенького: у рік і 3 місяці він втямив, що коли возити пальчиком по екрану, то зображення змінюється і йому така гра подобається більше за всілякі пірамідки. Не треба довго мудрувати, щоб спрогнозувати: з дорослішанням він ще більше опанує телефон. Чи є маніпуляції малюків і дошкільнят із гаджетами корисними? Адже електронні ігри бувають і пізнавальними! Що про це каже сучасна психологія?

Інформації небагато, і вона суперечлива: світ гаджетів достатньо новий та ще й розвивається настільки стрімко, що психологічна наука наздогнати його просто не може, хоча й з усіх сил намагається. Тому поради батькам немовлят і дошкільнят пов’язані поки що тільки зі знанням про те, як відеоігри впливають на тіло, а не на розум. На поверхні лежить спостереження, що такі ігри потребують сидіння, малорухливості. Навіть рухо–орієнтовані ігрові приставки все одно провокують зростання ваги дітей, які ними користуються. Приміром, в американському суспільстві, яке довше і масовіше користується досягненнями науково–технічного прогресу, відзначають: ожиріння дітей таке значне, що вони починають хворіти на недуги, властиві людям середнього і старшого віку. Йдеться про артрит! Дослідники цієї теми підкреслюють: від дитячого ожиріння геймери (з англ. game — ​гра) страждають утричі частіше, аніж ті, хто не захоплюється іграми на гаджетах.

Дитина вчиться натискати на кнопки, а не здійснювати вчинки. Відбувається підміна живої реальності.

Молекулярний біолог–еволюціоніст, до слова американець, Джон Медіна, який займається проблематикою розвитку мозку з народження дитини, на своїх лекціях повторює одне і те ж: «Мозок обожнює активні вправи». Вправи, а надто аеробіка, — ​фантастичні для мозку! І це стосується всіх: від маленьких дітей ​до дорослих чиновників. Заохочення до активного способу життя, підказує Медіна, є одним із найліпших подарунків, які батьки можуть зробити своїй дитині. Це означає, що тато чи мама мають знайти в собі сили відірватися від дивана і показати приклад. Тим паче, маленькі діти обожнюють наслідувати. Якщо малеча звикне до вправ змалку, то можна бути впевненим, що і в дорослому віці відчуватиме потребу їх виконувати. Вони справді будуть здоровшими порівняно з малорухливими ровесниками й ефективніше справлятимуться з багато чим у своєму житті. Джон Медіна одночасно стверджує, що сам дуже любить відеоігри, але якби був їх виробником, то писав би на них спеціальні застереження. Звісно, поширення таких ігор — ​це бізнес, а він дуже рідко буває соціальним, тож маємо самі «намацувати» золоту середину.

Те, що обов’язково повинні знати мами і тати: дитина (особливо дошкільня) має грати не тільки у віртуальні ігри, а обов’язково — ​у реальні. Добре знайомі «доньки і мами», «козаки–розбійники», «піжмурки» — ​важливі забавки! Кандидат психологічних наук Ірина Коган — ​не єдина спеціалістка, яка наполягає, що комп’ютер та інші гаджети — ​дуже зручні винаходи, але вони слабкі у соціальному розвитку дитини. Якщо вона залежна від таких ігор, то не має змоги вивчати світ, у якому їй доведеться жити: отож не вмітиме знайомитися і дружити, висловлювати почуття і «зчитувати» їх у інших. Коган каже: «Дитина вчиться натискати на кнопки, а не здійснювати вчинки. Відбувається підміна живої реальності». Відтак для дошкільняти найважливішим є правдиве спілкування.

Утім, від відеоігор нам нікуди не дітися, тим більше вони дають свою користь (є чимало розвивальних, вони є спільною темою у розмовах дітей). Застереження, що мало би бути на інструкціях, — ​це дозований час. Про час, витрачений на електронні ігри, є окреме дослідження. Правда, серед підлітків. Експериментальний психолог доктор Ендрю Пжибільскі проаналізував дані опитувань понад 5 тисяч британських дітей віком від 10 до 15 років. 75% із них сказали, що грають у відеоігри щодня. Вчені виявили, що підлітки, які бавилися менше години на день, більш врівноважені, аніж ті, хто не грав зовсім. Виявилося, такі діти частіше казали, що задоволені власним життям і показували найвищий рівень позитивної соціальної взаємодії. У цієї групи також було менше емоційних проблем та нижчий рівень гіперактивності. Зате ті, хто грав понад три години на день, виявилися найменш врівноваженими. Водночас психолог Пжибільскі наголосив, що хоча вплив відеоігор на дітей у цьому дослідженні статистично вагомий, опитувані показали, що дуже велику роль у їхньому світовідчутті має такий фактор, як міцність родинних стосунків. У цій фразі — ​ще один рецепт: багато розмовляти з дитиною, довіряти їй, поважати її, але не пускати на самоплив у нових неоднозначних захопленнях.

Запитати чи розповісти свою історію на цю та іншу теми ви можете, скориставшись електронною адресою [email protected].

Telegram Channel