Курси НБУ $ 26.18 € 31.97
Маяковський написав:  «Ліля — люби мене» і… пустив собі кулю

«Клянусь — люблю незмінно і вірно…» (З поеми «Люблю», присвяченій Лілі Брик, яку вважав своєю музою). На фото утрьох разом з її чоловіком Осипом Бриком.

Волинь-нова

Маяковський написав: «Ліля — люби мене» і… пустив собі кулю

Увесь гонорар, зароблений від виступів у Парижі, він переказав знаній квітковій фірмі з умовою, що його коханій приноситимуть квіти доти, доки вистачить грошей. Вийшло так, що його уже не було серед живих, а їй (Тетяні Яковлевій) щотижня усе ще носили квіти. Із запискою «від Маяковського»

«Вы – Джоконда, которую надо украсть!» У житті Володимира Маяковського було безліч «любавочок» і одна справжня любов без взаємності. Одній із любавочок він написав своє знамените: «Послушайте! Ведь, если звезды зажигают – значит – это кому–нибудь нужно?» А іншій адресував таке: «Джек Лондон, деньги, любовь, страсть, – а я одно видел: вы – Джоконда, которую надо украсть!» Він нависав над кожною з них зі своїми палкими почуттями, бурхливо страждав, неймовірно підганяв події і, кажуть, не бажав нічого знати, що відчуває і почуває Вона… Але він умів віддавати, жертвувати, обділяти себе. Риса тим більш цінна, що властива людині, яка не раз упродовж життя пізнавала бідність.

 

Коли художник Рєпін сказав поету, що хоче на портреті передати вдачу Маяковського за посередництвом його «натхненного волосся», Маяковський прийшов  до нього побритим. З того часу стригся «під нуль».
Коли художник Рєпін сказав поету, що хоче на портреті передати вдачу Маяковського за посередництвом його «натхненного волосся», Маяковський прийшов до нього побритим. З того часу стригся «під нуль».

 

Поет прожив неповних 37 літ: саме навесні — 14 квітня — він вирішив піти з життя. Вистрілив у себе після того, як спровадив із квартири свою «чергову любов». То був час, як він думав, коли гірше не буває: провалилися обидві його п’єси, не вдалася ювілейна творча виставка, кохана жінка була не з ним, а та, яка могла б її замінити, не була до того готова… А як велося йому у житті? Знайомі вважали його дуже важкою людиною. «Він був або дотепно–веселий, або похмурий і озлоблений, але завжди неспокійний». Його сучасник Корній Чуковський казав: «А що ви хочете? Щоденно створювати диковинне, вражаюче, сенсаційне — тут ніяких людських сил не вистачить».

«Я — не из кацапов–разинь…» Маяковський — син родини з українським корінням. Предки його батька були з козаків Запорізької Січі, з роду кубанських козаків походила мама. Народився майбутній поет у Грузії, в липні 1893 року. Пізніше опише своє походження так:

«Три разных истока во мне речевых:

Я — не из кацапов–разинь.

Я — дедом казак, другим — сечевик,

а по рожденью грузин»…

Напише і про українську ніч, про те, що знання про борщ, сало і двох Тарасів (Бульбу і Шевченка), — нікчемні як на багатогранну Україну. Цей вірш опублікує у час псевдоборотьби з тиском на російське. (Ніде правди діти — належать Маяковському і такі рядки: «Я адрес по–русски спросил у хохла, хохол отвечал: «Не чую». Вірш «Нашему юношеству» — про рівняння на Москву).

Володимир Маяковський подарував Лілії Брик золотий перстень з її ініціалами «Л. Ю. Б.», що при обертанні утворювали «ЛЮБЛЮ».

Він дуже рано захопився політикою. 1904 рік. Російсько–японська війна. У домі Маяковських багато публіцистичних газет і журналів. 11–річний хлопчик читав усе запоєм. Почувався після того дуже збуджено… Біда і злидні впали на сім’ю з трьома дітьми зі смертю батька, який вколовся, зшиваючи папери. Ось фрагмент автобіографії поета з назвою «Я сам»: «Благополучие кончилось. После похорон отца — у нас 3 рубля. Инстинктивно, лихорадочно мы распродали столы и стулья. Двинулись в Москву. Зачем? Даже знакомых не было». Маяковський пішов у гімназію. Багато читає. «Нет произведения искусства, которым бы я увлекся больше, чем «Предисловием» Маркса… Помню отчетливо синенькую ленинскую «Две тактики»… 1908 год. Вступил в партию РСДРП (большевиков)». (З гімназії його виключили за неоплату.)

 

Поет підробляв тим, що малював плакати і листівки та складав до них тексти. За плакати отримував 10 рублів у місяць.
Поет підробляв тим, що малював плакати і листівки та складав до них тексти. За плакати отримував 10 рублів у місяць.

 

 

 

«Тобі б, Володько, дуги гнути, а не картини малювати», — так жартували над Маяковським однокурсники уже в училищі живопису (серед ровесників хлопець вирізнявся кремезною статурою і зростом). Маяковський малював колоритно, самобутньо й одночасно активно взявся віршувати. Про училище пише: «Удивило: подражателей лелеют — самостоятельных гонят». Вигнали потім і його. Так само аналітично і не по роках самовпевнено він підходить до всього в житті. Почитав Толстого, Шекспіра, Байрона і зробив висновок, що писати ліпше за них зовсім не важко. Оскільки і далі цікавиться революційним рухом — вирішує творити соціалістичне мистецтво. Знаходить спільників і стає яскравим представником футуризму — течії, що відкидає реалізм і всі традиції та прийоми старого мистецтва. Видає з друзями маніфест «Пощечина общественному вкусу».

Він — поет, драматург, громадський діяч і публіцист. «В роботі свідомо переводжу себе на газетяра. Основна позиція — проти вигадки, естетизації… — за агіт, за кваліфіковану публіцистику, хроніку… Друга робота — …їжджу містами і читаю. Новочеркаськ, Вінниця, Харків, Париж, Ростов, Тифліс, Берлін, Київ і т. д.» Гучним голосом Маяковський декламував свої вiршi, а потiм дотепно вiдповiдав на будь–якi запитання залу, i це подобалося людям найбiльше. Потрапити на зустрiч iз ним було майже неможливо, а тi, хто потрапив, стояли в проходах i навiть на сценi.

У його автобіографії є розділ «Радісна дата». Одним реченням пише про знайомство із сім’єю Бриків, головне — з Лілією Брик, жінкою, яка стане для нього Усім: «На мне ж c ума сошла анатомия. Сплошное сердце – гудит повсеместно». Осип Брик не мав нічого проти почуттів Володимира, більше того — не лише прийняв його до себе на квартиру (і той спав з його дружиною), а й купував його вірші. Згодом уже Маяковський із міст, де виступав, відправляв численні поштові перекази, гостинці обом і навіть придбав Лілі автомобіль у Парижі. Ще один подарунок — золотий перстень з її ініціалами «Л. Ю. Б.», що при обертанні утворювали «ЛЮБЛЮ». А ще були поезії–присвяти. І рядки у передсмертній записці: «Ліля — люби мене».

Хоча квіти десятиліттями навіть після його самогубства носили Тетяні Яковлевій — російській емігрантці у Франції, яка за життя до кінця не усвідомила силу його почуттів, які вилилися у чарівний вірш, де є такі слова: «Я все равно тебя когда–нибудь возьму — Одну или вдвоем с Парижем»…

Цікаві факти:

  • Поет страждав з дитинства бактеріофобією — остерігався уколів шпильок та заколок. Панічно боявся найменшої ранки. Так перейнявся важкою смертю батька, який помер через зараження крові.
  • У 2016 році у соцмережах відбувся поетичний флешмоб на вірш поета «Борг Україні». Цитували рядки:

«Товариш москаль,

На Украину шуток не скаль.

Разучите эту мову на знаменах–лексиконах алых,

— Эта мова величава и проста:

«Чуешь, сурмы загралы, час расплаты настав…»

  • Колеги–поети звинувачували Маяковського в аферизмі, бо той вигадав віршову «драбинку», що давала у два–три рази більший гонорар (платили тоді за кількість рядків, а не знаків).

Мой стих

                   трудом

                                   громаду лет прорвёт

и явится

                 весомо,

                                  грубо,

                                                  зримо,

как в наши дни

                                  вошёл водопровод,

сработанный

                               ещё рабами Рима.