«Не народиться ніколи, бо батько загинув на війні…»

«Народжуєм дітей не для війни…» — цей рядок горохівчанки Світлани Бояркевич проникнутий ненавистю до тих, через кого на Сході країни гине цвіт українського патріотизму. Ті слова — лейтмотив її книги «Міф», а кожен вірш — то розповідь про людські долі: загиблих 33–літнього бійця Сергія Пацули з Миколаївщини, 18–річного сироти Андрія Снітка з позивним Хома з Маневичів, який служив добровольцем у батальйоні «Азов» і прикрив собою гранату, щоб урятувати товаришів, Максима Медвєдєва — сина подруги авторки, яка живе у Рівному, то плач тих, «хто не народиться ніколи, бо татко загинув на війні…» У строфи пані Світлана заримувала зі святою жіночою любов’ю і тугою синівські погляди з Небес. А ще дівочі мрії Ірини Іванюш — філолога з Дрогобича, котра, слугуючи Батьківщині у зоні АТО медсестрою, підірвалася на міні і залишилася без ніг. У книзі звучить заклик ветеранів Другої світової війни зупинити кровопролиття. 41 вірш поетеса об’єднала назвою «Міф» — позивним Василя Сліпака.

 

 

Коли у нації вождів нема, тоді вожді її — поети.

Воістину, Бог посилає поміж нас найдостойніших. Мало хто з військових відразу повірив у те, що під обстрілами і в землянках із ними чоловік із псевдо Міф — то оперний співак зі світовим ім’ям, соліст Паризької національної опери, котрий протягом 19 років проживання у Франції зробив блискучу кар’єру. Був одним із тих небагатьох вітчизняних співаків, завдяки яким світ дізнавався про українську культуру, про незрівняну красу пісенної творчості нашого народу.

Партію чотирьох дияволів із опери Офеннбаха «Казки Гофмана» Василь Сліпак озвучував так правдиво і віртуозно, що глядачі удостоїли його честі зватися Мефістофелем. Зіркова круговерть виявилася безсилою стримати свого світоча–українця, коли в нього виникла потреба захищати Батьківщину. Як і кожна у всьому талановита людина, він став хорошим воїном. Щоправда, бійці скоротили псевдо до Міфа — коротшого, аби гукати по військовій радіостанції. Інколи співав побратимам в окопах. І жодного разу не похвалився, що за кордоном був ініціатором акцій на підтримку Майдану.

…Залишав поле бою лише іноді, коли їхав давати концерти, та неодмінно повертався на фронт. Щоразу із зібраною у зарубіжжі допомогою. А 29 червня 2016 року, виконуючи бойове завдання як кулеметник у складі 1–ї штурмової роти ДУК «Правий сектор», Василь Сліпак загинув від снайперської кулі неподалік села Логвинове на Донеччині.

Втрата українського солов’я тяжким болем відізвалась у серцях його шанувальників по всьому світу. У далекій Іспанії оплакувала його і волинянка Світлана Бояркевич, яка з початку війни в Україні не переставала виступати проти неї своїм талантом, закликаючи до цього й інших:

Не мовчи, поете, чуєш, не мовчи,

Україну словом, серцем захисти.

Слово — срібна куля, гострий меч, батіг,

Слово — це насіння, долі оберіг…

— Не переповісти того, наскільки близьким був мені особисто цей митець. Напевно, свого часу, як і я, поїхав не від хорошого життя на чужину з рідної землі. Його дивовижною творчістю неможливо було не захоплюватися, як і мільйони, я заслуховувалася його голосом, дивувалася його патріотизму, хисту волонтера–лідера. І пишалася, що Василь Сліпак — українець! — розповіла мені про народження збірки «Міф» у телефонній розмові пані Світлана, яку вже 16 років поспіль заробітчанська доля не відпускає з Іспанії. І попросила передати велику вдячність працівникам Горохівської централізованої бібліотечної системи (ЦБС) і народного дому «Просвіта», які запросили горохівчан на презентацію цієї книги.

Зустріч вийшла зворушливою. Автором сценарію і ведучою була бібліотекар Світлана Погудіна, вірші декламували її колеги Тетяна Бондар, Людмила Федина, методист «Просвіти» Іванна Шлапак і керівник народного аматорського ансамблю народної пісні «Горохівчанка» Олександр Ковальчук, пісні на слова і музику Світлани Бояркевич виконали художній керівник «Просвіти» Вікторія Сосновська і заступник директора по роботі з дітьми Горохівської ЦБС Лілія Колесник.

Пройнятися силою простого, душевного, достовірного поетичного слова Світлани Бояркевич прийшли представники різних поколінь. Незабутньо спливали віршовані і пісенні хвилини презентації, адже «коли у нації вождів нема, тоді вожді її — поети».