Курси НБУ $ 28.12
У давнину Україною називали і Волинь

Галицько-Волинське князівство.

Фото «Історична правда».

У давнину Україною називали і Волинь

18 квітня 1187 року в Іпатіївському літописі вперше згадано назву нашої держави

Переяславський князь Володимир Глібович проявив себе оборонцем Переяславщини та Київщини від половців. Тому, коли він помер, «плакали по ньому всі переяславці, бо був князь добрий і міцний у бою, і багато Україна за ним тужила». Це і є перша писемна згадка про назву нашої держави.

Плакали по ньому всі переяславці, бо був князь добрий і міцний у бою, і багато Україна за ним тужила.

Учені по-різному трактують походження слова. На думку відомого українського вченого Сергія Шелухіна, етимологія слова «країна», «вкраїна», «Україна» губиться у віках. Старослов’янське «кра» –а це переклад грецького слова, яке означало «відрізок», «шматок», «відрізаний шматок землі». Однокореневі з ним слова – краяти, кравець. Тому Шелухін тлумачить поняття «Україна» як «відділена, тобто відрізана земля». Олександр Палій вважає, що «Україна» — синонім слів «князівство» або «земля». Канадський історик українського походження Орест Субтельний писав, що ця назва означала географічно «київське порубіжжя».

Проте Україною називали не лише окраїну Переяславщини чи Київщини. У 1189 році згадано «Україну Галичську». А в Галицько-Волинському літописі у 1213-му йдеться про короля Данила, який приєднав Берестя, Угровськ та всю Україну, тобто у цьому випадку згадано землі сучасної Волинської області. Адже літописне місто Угровськ колись існувало у межах нинішнього Любомльського району. Та й білоруський Брест (давнє Берестя) — зовсім поруч.

У часи козаччини, кажучи «Україна», мали на увазі «країну, заселену українцями» або «далекий край». У народній творчості є й інше значення – «вільна земля». Назва стала популярнішою, її почали вживати в офіційних документах. Гетьман Петро Конашевич–Сагайдачний у листі до польського короля 15 лютого 1622 року пише про «Україну, власну, предковічну, вітчизну нашу». Запорожці в листі 3 січня 1654-го підписуються так: «Зо всім військом і Україною отчизною нашою». Гетьман Виговський (який мав маєтності в тому числі і на Волині) домагався від шведів «права цілої старовинної України або Руси». Іноземці також вживають цю назву. Скажімо, французький інженер Боплан написав працю «Опис України».

У ХІХ столітті назва поширюється і поступово замінює «Русь», русини стають українцями. УНР, Українська держава гетьмана Скоропадського та ЗУНР, що існували у часи Визвольних змагань, посприяли офіційному становленню назви.

Тарас СТЕПАНЮК