Із шахти № 9 хочуть зробити копанку, а «десяту» добудовувати не планують… - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 26.11 € 29.14
Із шахти № 9 хочуть зробити копанку, а «десяту» добудовувати не планують…

Невже уряду байдужі проблеми гірників?

Фото Polituka.net.

Із шахти № 9 хочуть зробити копанку, а «десяту» добудовувати не планують…

Так сумно оцінюють перспективи вугільної галузі Волині профспілкові керівники

Ще до недавнього часу копальня № 9 була флагманом серед інших шахт. Її трудову біографію писало не одне покоління високопрофесійних гірників на чолі з відомими директорами Олександром Горбуновим, Євгеном Німим, Михайлом Борсуком… Проте за більш як 5 десятиліть вугільні підприємства Нововолинська, зокрема і № 9, вичерпали свої балансові запаси.
Але скільки часу триватиме завершальний етап «підчистки», можуть сказати лише фахівці. А вони, як і досвідчені шахтарі, твердять, що копальню недоцільно зараз переводити в третю групу, — ​вона ще може давати вугілля. І ще й яке! Таке, що не потребує збагачення, адже його зольність не перевищує 26 відсотків.

Ще у 2015 році, коли Міністерством енергетики та вугільної промисловості керував Володимир Демчишин, був виданий наказ, згідно з яким дев’ята «йшла» на реструктуризацію. Тоді профспілки її відстояли. Хвилю протестів викликала торішня спроба знову закрити підприємство незважаючи на те, що там добувається паливо. Яка мета міністерських чиновників?
— Хочуть зробити з нашої шахти копанку, разом з тим — ​отримувати гроші з держбюджету (по лінії реструктуризації) і прибутки класти собі в кишеню, — ​розповів у редакції голова первинної організації, депутат міської ради Василь Гура. — ​Зараз ми працюємо на двох лавах, добуваємо стільки вугілля, що здатні заробити на зарплату, податки, технічне забезпечення.

За його словами, торік підприємство отримало прибутку майже сорок мільйонів гривень, однак не відомо, як ці кошти були використані. Шахтарі намагалися про це дізнатися, та конкретної відповіді від генерального директора Андрія Пилипюка так і не почули. Є обґрунтовані підозри вважати, що якісне вугілля з дев’ятої і «Бужанської», яке є високозольним, змішують і відправляють на збагачувальну фабрику.

— Хоча наше без проблем можуть використовувати всі чотири ТЕС, які працюють у Західній Україні. Випадково почув, що навіть дядьки з Грубешова, що у Польщі, ним палять, аби зекономити газ. Але ситуація така, що є «відповідальні», які вирішують, куди й кому продати це паливо. Зараз, наприклад, на складі лежить 6,7 тисячі тонн якісного вугілля, яке чомусь не відправляють на електростанції, — ​зазначив Василь Гура.

Досі існує система «смотрящих» на вугільних підприємствах. Тому, як доводиться чути, тут заробляють усі, крім гірників. Бо біля кожної шахти є фірми, які за їхній рахунок «годуються».

Точилися розмови на різних рівнях про те, щоб цю шахту відпустити у «вільне плавання». Але чи то високим чиновникам це невигідно, а чи гірники зайняли нерішучу позицію і до кінця не визначилися, — ​бо це питання зависло. Пам’ятаємо ще недавні плани, які озвучувалися у стінах міністерства, облдержадміністрації, про необхідність структурних змін на волинських копальнях. Давно назріла потреба «розпустити» таку надбудову, як ДП «Волиньвугілля», створити шахтоуправління. На його чолі мав би стояти директор — ​керівник шахти № 10. І це управління повинно входити в Національну вугільну компанію, яка створена в Україні. Але, очевидно, задум лопнув, як мильна бульбашка.

Шахта № 10 усі роки виконувала роль такого собі банку для відмивання грошей, що підтверджується і фактом існування численних фірм-«прокладок», які повиростали навколо неї, як гриби після дощу.

— По-перше, сама процедура переведення шахти, яка будується, в структуру діючих, непроста. По-друге, і це найголовніше, наразі, на жаль, є достовірна інформація про те, що «десяту» не мають наміру добудовувати. Бо те, що для запуску її першої черги потрібно 600–700 мільйонів гривень, — ​фантазія. За підрахунками спеціалістів, ця сума становить не менше трьох мільярдів гривень, яких ніхто не збирається виділяти, — ​пояснив профспілковий ватажок і додав: — ​Шахта № 10 усі роки виконувала роль такого собі банку для відмивання грошей, що підтверджується і фактом існування численних фірм-«прокладок», які повиростали навколо неї, як гриби після дощу.

Прикро, що з огляду на вищесказане всі плани щодо збереження вугільної галузі Волині можуть залишитися нереалізованими. Адже в останні роки головним аргументом для закриття шахт було те, що ось-ось добудують «десятку» — ​і всі шахтарі дружно перейдуть туди працювати. Так закрили першу шахту, яка ще мала нерозвинені поля з покладами кам’яного вугілля невисокої зольності. Виходить, що шахтарів просто обдурили. Тепер у чергу ставлять «дев’яту», але наражаються на спротив.

Про складну ситуацію з наявністю багатьох «підводних каменів» розповів і голова Волинського теркому працівників вугільної промисловості Юрій Калістратов. Він підтвердив факт невідвантаження палива, повідомив, що питання з реорганізацією «Волиньвугілля» застопорилося на невідомі терміни.

На 2018 рік двом шахтам — ​9-й та «Бужанській» — ​доведені планові завдання з видобутку вугілля — ​117 та 120 тисяч тонн відповідно. Наразі, беручи до уваги показники за трохи більш як три місяці, вони виконуються наполовину. В останні квітневі дні дещо збільшився видобуток. Але всі добре розуміють, що 150–250 тонн на добу — ​це мізер. Та якби навіть це вугілля належним чином обліковувалося і йшло споживачеві, то гірники не випрошували б у держави, як жебраки, свою законно зароблену зарплату.

Тому зараз на дев’ятій шахті ситуація «хто—кого». За словами Василя Гури, профспілки рішуче налаштовані боротися за своє підприємство.