«Якщо навчишся догоджати владі – будь певен: стане все у шоколаді» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.89 € 27.69
«Якщо навчишся догоджати владі –  будь певен: стане все у шоколаді»

Фото з особистого архіву Михайла ЛУЦЮКА.

«Якщо навчишся догоджати владі – будь певен: стане все у шоколаді»

Вийшла у світ книжка відомого волинського дотепника

Михайло Луцюк (на фото) народився 12 листопада 1973 року в селі Михлин Горохівського району. Починаючи з 1995-го і до теперішнього часу випускник Володимир-Волинського педагогічного училища імені А. Ю. Кримського працює вчителем початкових класів у рідній Михлинській школі.

Проте пан Михайло встигає не лише сіяти розумне, добре, вічне у дитячих душах, а й неабияк товаришує з гумором. Його твори друкуються в періодиці, з ними він багато разів ставав лауреатом міжнародних конкурсів.

Всі п’яного боялись, як вогню.
Горілка й Лева перетворить на свиню.

А нещодавно вийшла у світ книжка- «догоридрижка» нашого знаного земляка-дотепника Михайла Луцюка. У ній… немає «кінця»! Натомість «початків» — аж два! З одного боку книжки під назвою «Все буде в шоколаді» зібрані сучасні байки, а зі зворотного — усмішки та заримовані анекдоти під назвою «Ану дихни!».

Пропонуємо і вам зробити кілька ковтків добірного волинського гумору від Михайла Луцюка.

Як з такою жити

— Чоловіче, — каже жінка, —

Підійми-но ноги.

Розвалився, я не можу

Помити підлоги.

Той сердито жінці мовить:

— Як з такою жити!

Ти без мене вже й підлоги

Не можеш помити!

Кролик не вилазив

— Я до Лідки йду, — говорить

Толику Параска, —

Ти за кроликом в духовці

Прослідкуй, будь ласка.

Повертається назад,

Їй звітує Толик:

— Все нормально, із духовки

Не вилазив кролик.

Загубила карту

Географії урок.

Пита вчитель Марту:

— Ти чому, маленька, плачеш?

— Загубила карту!

— Не хвилюйся, — вчитель їй, —

Я дам тобі нову,

Тобі контурну потрібно?

— Ні, даму пікову.

Добрий урожай

— От картопля в цьому році,

Дай Боже, вродила, –

Піт стираючи, говорить

Петро до Гаврила.

— Твоя правда, твоя правда,

Дякувать природі,

Уже третю ніч копаєм

На однім городі.

Добра штучка

— Що ж ти, синку, — каже мати, —

Такий варіят.

То вікно розбив сусідам,

То побив хлоп’ят.

Кожна витівка у школі,

Усяка провина —

Це для мене ще одна

Сива волосина.

Син поглянув на бабусю,

Сиву геть до ручки:

— Ти в дитинстві, видно, теж

Була добра штучка.

Погана звичка

Лев мав одну погану звичку:

Любив хильнути чарку невеличку.

А все воно із того почалося,

Що якось випити за Лося довелося,

А потім за здоров’я Білки, Віслюка,

Ворони, Зайця, Їжака…

Пішло-поїхало: де чарка — там і п’ять,

А далі розум відмовлявся рахувать.

Спочатку був поважний, наче пан,

Тепер не раз валявсь в калюжі, як кабан.

Всі п’яного боялись, як вогню.

Горілка й Лева перетворить на свиню.

Медицина безсила

Розмовляють якось двоє

Старих лікарів:

— Я учора в магазині

Хворого зустрів.

Він ще десять років тому

Як померти мав,

А нічого з ним не сталось,

Чорт його не взяв.

— Так буває, якщо хворий

Дуже хоче жити,

То нічого медицина

Не може зробити.