Мої ненароджені діти – гріх непростимий
Дорога редакціє, пишу до вас з надією на те, що помилки, які я зробила в молодості, застережуть інших
У 1990-х роках, коли не було роботи, ми з чоловіком якось купили недорогу машину і відкрили свій маленький бізнес. А потім, як кажуть, розкрутилися — їздили в Туреччину за товаром, який тут перепродували. Завдяки цьому змогли побудувати хату, купити квартиру, втівки.
За цей час я зробила декілька абортів, бо мені ніколи було сидіти вдома.
За цей час я зробила декілька абортів, бо мені ніколи було сидіти вдома. На сьогодні у мене, здається, є все, але нестерпно важко, що нема заради кого жити, — світ став чорно-сірим. Радості більше в цьому житті не бачу. Уже давно забула, що таке сміх. А я ж могла бути щасливою…
Одна знайома жінка колись теж зробила кілька абортів. Тоді вона казала, що не хоче більше народжувати, бо ще має добудувати третій поверх хати, а на це потрібно дуже багато грошей. Коли ми недавно зустрілися (майже через 20 років), то знайома мені розповіла, що той дім так і не завершений. Справа в тому, що почала жінка хворіти і чоловік її покинув. Тепер вона бачить на недобудованій хаті трьох ангелів, яких колись убила.
Я чимало часу проводжу у церквах, допомагаю тим, хто цього потребує. То лише маленька частинка спокути моїх гріхів. У школі вчать багато чого, а головного в житті не втлумачують — щоб людина не вбивала своє ненароджене дитя, щоб його душа не блукала світами.
Може, хтось прочитає мою сповідь і не зробить так, як колись я. А через декілька років подякує мені і вам.
З повагою ваша читачка.
