Розпочніть тиждень із романтичної історії: «По вранішніх росах йшли наші долі – ​щасливі і босі…» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 27.68 € 32.80
Розпочніть тиждень із романтичної історії: «По вранішніх росах йшли наші долі – ​щасливі і босі…»

«Ти прийшла із далеких зір, і солодко серце забилось…».

Фото pinterest.com.

Розпочніть тиждень із романтичної історії: «По вранішніх росах йшли наші долі – ​щасливі і босі…»

Спекотне літо втекло в позачасся, наче неслухняне дівчисько. Лише моя душа й досі прибігає на роздоріжжя, де колись не дочекалась тебе. Як і тоді, стоїмо удвох із липнем. Мовчимо. Згадуємо…

Якось випадково зустріла тебе. Ледве упізнала. Хлопчиську з перестиглими карими очима, що трапилося з тобою? Сивина, смуток в очах, заклопотаність. Ти став іншим. Таким далеким і чужим.

«Ти мені простила, що тоді… не приїхав? — ​запитував винувато. — ​Не міг зізнатися… У мене вже була інша…».

Я завжди хотіла розповісти тобі, як сама тоді долала довгу вечірню дорогу. Як липень зціловував мої сльози. Як сумувала наша доля… Але при зустрічі зрозуміла: недоречно це все.

Я завжди хотіла розповісти тобі, як сама тоді долала довгу вечірню дорогу. Як липень зціловував мої сльози. Як сумувала наша доля…

Ти нарікав на життя, роботу, на весь світ. У твоїх рухах було стільки невпевненості, а в голосі — ​роздратування.

«Ти щасливий?» — ​запитала я. «Щастя? Казки то все!» — ​відповів.

Романтику, ти ж писав такі гарні вірші. «По вранішніх росах йшли наші долі — ​щасливі і босі. Їм небо всміхалось і благословляло. Їх сонце на руки-промінчики, аби зігріти, узяло…».

Я поспішала сказати тобі «До побачення». Пам’ятатиму лише твої закохані вірші. «Ти прийшла із далеких зір, і солодко серце забилось. Біля долі моєї спинилась…».

Невже це справді був ти?

Ольга ЧОРНА.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.