Життя Костянтина Левіна обірвала куля російського снайпера… Герою слава!
«Послання з раю». Пам'яті Героя
Пам’яті мого героїчного земляка Костянтина Левіна (1970–2016) і всіх воїнів, які віддали життя за Україну
«Мої ви рідні мамо й тату,
Ви на землі, а я на небі.
Так не хотілось відлітати…
Та захищать Вкраїну було треба…
Ви не тривожтесь: я не сам –
Нас тут багато побратимів,
Котрі у праведних боях,
На жаль, завчасно склали крила…
А так хотілося «віддячить»
Нахабним зайдам — дати здачі,
Щоб не топтали рідний край.
Прийде розплата, враже, знай!
За нас усіх «відсиплять» перцю
Ті хлопці, що в окопах нині.
А я з Небес відкрию дверці
І порадію за Вкраїну.
Ви вірте, рідні: щохвилини
дивлюсь я з неба на хатину,
Яка під лісом на горбочку…»
Зітхнула мама: «Ой, синочку,
Як важко, гірко нам із татом
Про те, що ти не прийдеш, знати…
П’ять літ тебе уже немає –
Батьківське серце туга крає…»
«Матусю, тату, від біди
Я берегтиму вас завжди –
Я ангел ваш, я з вами всюди,
Хоч і не бачать мене люди…
Не плачте, я благаю вас —
Це мій солдатський вам наказ.
Ще буде мир і доля гарна,
Мені повірте, свому сину,
Бо ж ми загинули не марно –
Щоб захистити Україну…
Я вас промінням обіймаю,
Здоров’я в Бога вам благаю,
Тримайтеся, так вас люблю,
Ви на землі, а я — в раю».
P. S. 29 вересня 2016 року Указом Президента України Костянтина Левіна нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Я була на похороні героя, часто спілкуюся з його батьками — це неймовірно добрі, порядні, скромні, мужні і витривалі люди. Підтримують одне одного, допомагають не тільки дружині Кості та онучці, але й друзям пособляють і добрим словом, і ділом. А ще і вони, і я передплачуємо «Цікаву газету на вихідні» і з нетерпінням її чекаємо.
Людмила ЛАГАДЮК,
пропрацювала 35 років директором Будинку культури, с. Першотравневе Зміївського району Харківської області.
