Курси НБУ $ 39.79 € 42.38
На Волині 91-літній батько у свій день народження зустрічав сина-Героя в домовині  

Волинь-нова

На Волині 91-літній батько у свій день народження зустрічав сина-Героя в домовині  

Нещодавно у селі Раків Ліс Камінь-Каширського району в останню дорогу провели 48-річного військовослужбовця Збройних сил України, ветерана АТО, Сергія Гальома (на фото). Більше за столярську справу він любив тільки своїх дітей та Україну. Саме тому двічі залишав деревообробні верстати й роботу охоронника в дільниці «Газорозподільних мереж України» та вирушав на фронт вибивати окупанта з теренів держави з думкою, що його нащадки мають жити у вільній країні

Подружжя Гальомів із сином Аркадієм, котрий спілкувався з батьком за кілька годин до його смерті.
Подружжя Гальомів із сином Аркадієм, котрий спілкувався з батьком за кілька годин до його смерті.
Про незабутні щасливі миті  з їхнього життя, коли тато був поряд, дочці Аліні нагадають світлини з сімейного альбому.
Про незабутні щасливі миті з їхнього життя, коли тато був поряд, дочці Аліні нагадають світлини з сімейного альбому.

Навики будівельника та майстра по дереву Сергій Гальом перейняв від батька й братів. Це дійсно було його покликання – виготовлені ним меблі, двері, альтанки завжди йшли нарозхват. А ще він був справжнім патріотом, без пафосу і фальші. Ще в квітні 2014 року вперше вирушив на фронт, на Донбас. Хоча до цього з військового досвіду – тільки строкова служба на Львівщині. Оскільки мав освіту автомеханіка, то на передовій виконував функції механіка-водія. Майже весь серпень того року він разом із побратимами 51-ї бригади (нині реорганізованої в 14-ту ОМБр) брали участь у найтяжчих і найтриваліших боях того періоду, відомих як Іловайський котел. Тоді українська армія офіційно втратила 366 воїнів, 300 – потрапили у полон. Сергій Якович опинився у числі 429 поранених бійців і тих, які отримали контузію. Доля була прихильною – чоловік вижив, повернувся додому й продовжував займатися улюбленою справою. Відтоді у його дворі на все село гордо майорить державний стяг. 

До останнього свого подиху Сергій Гальом залишався  із побратимами  на Сході України.
До останнього свого подиху Сергій Гальом залишався із побратимами на Сході України.

 А через вісім літ ветеран АТО знову взяв до рук зброю – з перших днів повномасштабного вторгнення рашистів зайняв оборонні позиції у рядах 51-го батальйону волинської «сотки» тероборони вздовж білоруського кордону, звідки поліщуки постійно чекали удару орків. Згодом на посаді мінометника виконував бойові завдання на Донеччині в районі Діброви, далі – Лиманський напрямок. За станом здоров’я із протитанкового взводу був переведений у відділ логістики. Попри набуті під час служби бронхіальну астму та цукровий діабет до останнього свого подиху залишався із побратимами на Сході України. А 17 лютого його серце раптово зупинилося…

Сергій назавжди залишиться кращим в окрузі столяром, справедливим і прямолінійним співбесідником, хорошим порадником і товариським односельчанином, істинним патріотом та відважним воїном.

«Напередодні, 16 лютого, закінчивши навчання в технікумі, я їхав додому з Луцька. Мені зателефонував тато й поцікавився, чи везу вже диплом. А в кінці нашої розмови зичив: «Щасливої дороги, тобі сину!». Ввечері він подзвонив ще й до мами, попросив, щоб ми сфотографувалися разом із нею і моїм дипломом. Хотів мати на згадку таку світлину. Знімок ми надіслали, але чи встиг він прочитати наше повідомлення – так і не знаємо», – пригадує 17-літній Аркадій останнє спілкування з батьком за кілька годин до його смерті.
19 лютого уся родина Гальомів мала зібратися за іменинним тортом у домі дідуся Якова Климентійовича. Йому виповнився 91 рік. Але зійшлися, на жаль, з гіркими сльозами на поминальний обід. У свій день народження довгожитель та багатодітний батько (зростив трьох козаків та чотири доньки) зустрічав свого наймолодшого сина Сергія з фронту в домовині…

Жителі всього району вийшли на центральні вулиці населених пунктів, аби схилити голову перед своїм захисником. Запашним вінком із хвої вбрали раківлісці сільську дорогу до його дому, у хаті було так багато квітів, як у якомусь ботанічному саду. У пам’яті краян Сергій назавжди залишиться кращим в окрузі столяром, справедливим і прямолінійним співбесідником, хорошим порадником і товариським односельчанином, істинним патріотом та відважним воїном.

«Він любив подорожувати. Після війни мріяв укотре відвідати з сім’єю Юрмалу. Якось був тут на морі в 2019-му. Гуляючи набережною, захоплювався, наскільки довкола гарно, як легко йому дихати.

Та нема ще ані бажаної Перемоги, ані вже дядька Сергія», – каже племінниця і похресниця Олена, яка вже також не діждеться хрещеного тата в гостях у Латвії.

Нема вже Сергія Гальома в цьому світі серед нас, але ніби він і поряд… Стоять веселими рядами біля дитсадка виготовлені ним фігури, виблискують у виплеканому ним домі його бойові нагороди, перебирає ящик подарованих батьком інструментів син Аркадій, гортає сімейний альбом донечка Аліна. Так же тріпоче на вітру виставлений ним на подвір’ї прапор, сповіщаючи: тут дім воїна-патріота, тут буде тільки Україна!

Іванна ГАЙДУЧИК, газета «Полісся».

 

Telegram Channel