Порошенко найбільше зрадів би, якби знайшов під подушкою заяву Тимошенко про припинення політичної діяльності…

 Микола ГЕЙНИК,
підполковник медичної служби, начальник хірургічного відділення Рівненського військового госпіталю, учасник трьох воєн, який пройшов Афганістан, служив у Лівані, пережив пекло Іловайського котла і чотири місяці полону (м. Рівне):

— Кажуть, святий Миколай не всім приносить гостинці: хто не заслужив їх, тому кладе під подушку різку. Якби була змога опитати українців, що заслуговує наш Президент, то, напевне, більшість була б за другий варіант, і навіть не про різку йшлося б, а про добрячого дрина. Особисто я поклав би Петру Порошенку під подушку списки наших хлопців–військовослужбовців, які досі перебувають у полоні. Напередодні свят там найтяжче, знаю це по собі. А ще — буклет із передвиборчими обіцянками, про які Президент уже забув. Можливо, це звучить непоштиво. Але душа болить, коли згадую про тих, хто зараз на війні, хто не зможе бути святим Миколаєм для своїх дітей, не сидітиме на Різдво з родиною за святковим столом. Шкода і тих, хто бідує, збирає гроші на лікування, не має за що жити. От про них повинен думати глава держави, а не про свій бізнес і офшори.

А собі я попросив би у святого Миколая того, що й усі українці — миру, здоров’я і мудрої влади.

 Микола ВЕЛЬМА,
головний редактор газети «Вісті Ковельщини», заслужений журналіст України (м. Ковель):

— Президенту поклав би під подушку його обіцянки, які він давав, балотуючись на пост глави держави. Із них найголовніша про те, що скоро настане мир в Україні. На жаль, вона досі не виконана, щодня на Сході вмирають наші хлопці. І від цього серце обливається кров’ю.

А собі поклав би, образно кажучи, щасливе майбутнє української преси, про яку сьогодні ніхто не думає. Хоча в цій сфері працює багато талановитих і професійних людей. Вони хотіли б відчути до себе увагу, допомогу і підтримку, якої давно немає з боку верховної влади. 

 В’ячеслав ХІЛЬЧИШИН,
доброволець батальйону «Айдар» із позивним Лось (м. Сарни Рівненської області):

— Я вважаю, що Петра Порошенка потрібно взагалі депортувати з України. Він дбає лише про себе та оточення. Усіх разом їх треба посадити в один літак і відправити куди–небудь. В Україні війна, а вони заробляють мільйони. Та терпець уже закінчується. Скільки можна «доїти» країну?

Для себе під подушку хотів би якийсь «пакет» здоров’я, яке з кожним роком погіршується. А його ще треба й треба, бо відчуваю, що мені навіть з однією рукою доведеться знову воювати за Україну.

 Ірина ФАРІОН,
народний депутат України?VII скликання (м. Львів):

— Президентові я би поклала велику різку, яку святий Миколай приносить дуже нечемним дітям. Вона була би таких розмірів, що, звичайно, не вмістилася б під його подушку, а, скоріше за все, дорівнювала квадратурі його помешкання. Чому такий «подарунок» для Президента? Чесно кажучи, кожен, хто віддав свій голос за Петра Порошенка, мав би отримати велику різку, тому що сьогодні політика перетворилася в абсолютний фарс. Фактично їхній вибір 2014 року — це був другий розстріл Майдану. Тому маємо таку катастрофічну ситуацію в країні і стоїмо на порозі руїни. Щоправда, я сподіваюся, що нам вдасться з неї вилізти, бо є сильні духом люди, ядро нашої святої держави, які тримають її на плаву. От їм бажаю під подушку сильних і світлих ідей та усвідомлення того, що гартувати себе треба кожного дня в двох місцях: у спортзалах і бібліотеках.
Собі би побажала нову книгу чарівного і неповторного Мирослава Дочинця.

 Віктор ПАРФЕНЮК,
головний редактор газети «Клеванський тракт» (с. Зоря Рівненського району Рівненської області):

— Під подушку Петру Порошенку я поклав би новий макет коробки цукерок, тільки не «Рошен», а з логотипом Національної спілки журналістів України. А в ній відредагована новорічна промова Президента, в якій замість слів «ми будемо жити краще», нова версія «ви будете жити краще».

Для себе під подушку хотів би лист з «Укрпошти» з повідомленням, що у мене на наступний рік 5 тисяч передплатників, а тарифи на доставку зменшено вдвічі.

 Петро КРАВЧУК,
літератор, краєзнавець (смт Любешів):

— Мій подарунок Президенту був би символічним, але дуже потрібним. Це — всенародна підтримка. Вважаю, що не потрібно розхитувати країну імпічментом. Хоч, звичайно, відповідний закон слід прийняти вже для наступних очільників держави. А ще я побажав би прозріння. Щоб як Головнокомандувач Збройних сил він нарешті назвав кровопролитне протистояння в зоні АТО всім зрозумілим словом «війна». Тоді б і світ ставився до нас по–іншому, можливо, надав би військову підтримку. А головне — ?більшість українців по–новому оцінила б ситуацію, яку маємо, і стала на захист країни. А то одні вмирають, стають інвалідами, інші — танцюють, розважаються…

Собі під подушку я поклав би… здоров’я. І фізичного, і духовного здоров’я бажаю й усім українцям.

 Богдан БУТКЕВИЧ,
журналіст, блогер, ведучий на каналі «ЕСПРЕСО TV» (м. Київ):

— Це свято надзвичайно класне! Щиро заздрю сучасним дітям, що воно в них є. Адже я, як співає Тарас Чубай, із «русифікованих міст», і в моєму дитинстві свято Миколая ніхто не відзначав. А зараз завжди намагаюсь вгадати з подарунками для рідних, хоча поки що, зізнаюсь, ще нічого не приготував.

Поклав би Петру Порошенку під подушку списки наших хлопців-військовослужбовців, які досі перебувають у полоні. Напередодні свят там найтяжче, знаю це по собі.

У себе під подушкою хотів би побачити чудову американську електрогітару Gibson вартістю 5000 доларів. А Президент, мені здається, найбільше зрадів би, коли б знайшов під подушкою заяву Юлії Тимошенко про припинення політичної діяльності.

 Людмила ПРИХОДЬКО,
народна артистка України (м. Луцьк):

— Я би побажала нашому Президенту, щоби цієї ночі, коли творяться дива, Бог послав йому правильне рішення якнайшвидшого закінчення кровопролиття в Україні.

Собі бажаю лише здоров’я. Маю багато творчих планів і хотілось би, щоб вони здійснилися, а для цього потрібні сили. У людей мого віку вже є все, чого потребує людина. Коли йдеш на день народження до друзів, то стоїш перед складним вибором, що подарувати. Серед матеріальних речей не бракує нічого. Не вистачає тільки здоров’я, щоб втілити плани в життя.

 Леонід КРАВЧУК,
депутат Горохівської районної ради, голова міської організації ВО «Свобода» (м. Горохів):

— Для мене головна цінність — гідність. Її не можна подарувати на свято — про неї просто потрібно пам’ятати. І постійно запитувати себе, чи гідний я бути дитиною своїх батьків та України? Ще, звичайно, подарував би всім здоров’я, благополуччя і особливе відчуття, яке називається «бути дитиною». Адже всі ми залишаємося дітьми, доки живі наші батьки. Щодо Президента — тут одним подарунком не обійдешся. Хотів би, щоб він під подушкою знайшов Кодекс законів Честі, Божі заповіді та результати голосування за його кандидатуру на президентських виборах у 2014-му. Добре було б порівняти їх із рейтингами довіри, які нині оприлюднюють соціологи.

 Богдан ШИБА,
луцький міський голова 2006–2010 років 
(м. Луцьк):

— І Президенту Петру Порошенку, і мені вже слід не шукати під подушкою подарунки, а самим старатися за цю ніч ощасливити якомога більшу кількість дітей. Треба дарувати щастя і радість. Нам обом уже пасує роль святого Миколая — статус і вік такий.

 

 Петро САГАНЮК,
володимир-волинський міський голова (м. Володимир-Волинський):

— Не знаю, чи можна це назвати «подарунком під подушку», швидше побажанням для Президента України про швидше закінчення війни, яка не дає нікому спокійно жити. Думаю, про це мріють усі свідомі українці. Буде мир — буде щастя, збудуться інші бажання. 

Для себе, напевно, попросив би здоров’я всій родині. А внукам, безперечно, святий принесе чимало гарних подарунків, про які вони мріють.

 Олег ГАЛАСУН,
заступник голови Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині 
(с. Чаруків Луцького району):

— Напевно, написав би йому записку: «Так завжди не буде». Бо, схоже, Порошенко не розуміє, що при такій політиці все може змінитися. У нас вже є один президент–утікач. Тільки наступного можуть не пустити ні в США, ні в Росію. Цікаво, куди ж тоді? Може, в Грузію? У пісні гурту «Машина времени» є такі рядки: «Если корабль не может плыть, виноват капитан». Провівши аналогію, ми всі — народ — команда, а є ті, хто керує кораблем, і є капітан. Якщо корабель не пливе, виникають питання насамперед до нього, а вже потім до всіх інших. Порошенко повинен пам’ятати, що у випадку чогось винен буде тільки він, а не Луценко і не НАБУ. Якщо не хоче такої відповідальності, не треба бути капітаном. 

Собі й усій родині побажав би здоров’я. На матеріальні блага, як будь–який нормальний чоловік (а таким себе вважаю), повинен заробити сам. 

  Алла ОПЕЙДА,
заслужена артистка України (м. Луцьк):

— Цей день особливий для нашої родини, адже в нас є свій Миколай — ?мій чоловік. І ми з ним постійно обмінюємось спільними подарунками — ?повагою і взаєморозумінням. Для мене День святого Миколая — ?це насамперед дитяче свято. Коли наші діти були меншими, то зранку завжди щось знаходили. Однак не під подушкою, а в чоботях — ?саме туди ми клали їм гостинці. А зараз, якби могла, то подарувала б мир. І собі, і людям. Мені здається, саме через брак миру в душах і відбуваються всі біди та негаразди в світі. А нашому Президенту, окрім миру, під подушку поклала б ще й різочку.

 Борис КОВАЛЬЧУК,
голова Локачинської районної ради 
(смт Локачі):

— Президентові поклав би добрячу різочку. Ми живемо у країні, де дуже багато залежить від Президента, а він уже дос­татньо довго перебуває на своїй посаді. З нашим народом можна гори перевертати, тільки щоб слово не розходилося з ділом. Натомість що бачимо? Усі проголошені й необхідні реформи — лише на словах: і судова, і медична, і пенсійна, і освітня… А тих невеликих позитивних зрушень, які відбулися в житті суспільства, занадто мало, щоб вселити надію у завтрашній день.

Щось не чув, щоб була така традиція — самому собі щось класти. Але якщо на те пішло, то різочка також не завадила б. Застерігали ж колись святі отці, що людина, яка зробила добро, може впасти в гординю. А це гріх, тому про це треба пам’ятати. Тож хай святий Миколай з допомогою добрих людей знаходить дорогу до малечі, хай вони виростають щасливими, бо це наше майбутнє.

 Василь ПРАДІД,
голова первинної організації Незалежної профспілки гірників шахти №?10 «Нововолинської» 
(м. Нововолинськ):
— Напевно, Кримінальний кодекс, аби добре вивчив його статті й перестав грабувати Україну. При жодному іншому президенту народ не доводили до такого зубожіння. Навіть у часи економічної кризи 2008–2009 років Юлія Тимошенко змогла втримати ріст комунальних тарифів, не допустити такого знецінення гривні. Президент повинен бути гарантом Основного Закону. А що бачимо? Він подає приклад, як не дотримуватися Конституції України. З АТО зробили бізнес–проект, не виключено, що за домовленістю із Путіним, який теж добре гріє руки на цій війні.

Для себе, як і для своїх співвітчизників, хочу просити в Миколая про зміну влади. В Україні до керівництва повинні прийти чесні, порядні політики, котрі дбали б не про свої кишені, а про народ.

Бліц провели Алла ЛІСОВА, Катерина ЗУБЧУК, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Людмила ВЛАСЮК, Валентина ШТИНЬКО, Мирослава КОЗЮПА, Олександр ДУРМАНЕНКО, Сергій НАУМУК, Кость ГАРБАРЧУК.