Володимир ДЕЙНА: «Необхідно шукати порозуміння, а поки що чуємо одні звинувачення»

У перші місяці війни на Сході наша газета розповідала про волинянина Володимира Дейну (на фото), який із власної ініціативи, на своєму підприємстві та завдяки підтримки однодумців, у холодну зиму 2014–го взявся виготовляти металеві буржуйки для українських захисників на фронті. За три роки у зону бойових дій доставили понад 600 залізних пічок та пересувну лазню на колесах. Таким чином пан Володимир втілює у життя девіз: «Армії потрібен надійний тил». Тому й не дивно, що на минулих місцевих виборах меценат та волонтер став депутатом Волинської обласної ради від Ківерцівського району. Люди оцінили свого земляка, який тепер захищає їхні інтереси у найвищому представницькому органі нашого краю

Я Став 13–им депутатом від БПП із 13–го виборчого округу»

— Пане Володимире, вже минуло два роки вашої каденції депутата обласної ради. Можна підводити перші підсумки. Чи вдалося хоча б частково реалізувати свою передвиборчу програму?

— В обласній раді Ківерцівський район представляють аж шість депутатів із різних політичних сил, а є райони, які не мають жодного. Нинішнє виборче законодавство прописане таким чином, що з одного округу обранцями могли стати навіть кілька представників. Ми всі між собою знайомі, спілкуємося й знаходимо спільну мову в різних питаннях: від встановлення світлофора на трасі в Тростянці й до проблем Олицького замку.

Складався внутрішньопартійний рейтинг згідно з відсотками, які отримала політична сила. Я став 13–им депутатом від БПП із 13–го виборчого округу. Ось така нумерологія, хоча ніколи на це не звертав уваги.

Моя програма базувалася на особистих можливостях, на тих обіцянках, які готовий виконувати власними силами. Тому отримання депутатського мандата, де я працюю, де мене знають люди, це, в першу чергу, було визнанням виборців. Перед цим мав досвід роботи у Ківерцівській районній раді. Відверто кажучи, планка в обласній значно вища, хоча відповідальність, напевно, однакова. Робота депутата — ​це засідання комісій, бюджетний процес, розподіл вільних залишків, прийом громадян. Як я працюю, оцінять волиняни. Йдучи в обласну раду, усвідомлював, що на час каденції беру на себе певні зобов’язання, у першу чергу, перед собою. Тому не розумію тих колег, які заявляють, що не мають часу приїхати на засідання комісії чи на сесію. Якщо такий зайнятий, то не йди в депутати й матимеш багато вільного часу. Здобув мандат довіри, то працюй.

Моя програма базувалася на особистих можливостях, на тих обіцянках, які готовий виконувати власними силами. Тому отримання депутатського мандата, де я працюю, де мене знають люди, це, в першу чергу, було визнанням виборців.

А результати діяльності можна охарактеризувати ухваленими рішеннями та конкретними об’єктами. Скажу лише за свій район: завдяки підтримці обласної ради здано в експлуатацію дитсадочки у Журавичах та Ківерцях, які споруджувало підприємство «Житлобуд–2» нашого колеги Леоніда Стефановича. Наступного року хочемо розпочати реконструкцію колишнього садочка у Ківерцях, бо у районному центрі величезна черга. Потребує вирішення питання про будівництво школи у селі Башлики. Там у молодих сім’ях багато дітей. Хочемо розробити проектно–кошторисну документацію й розпочати спорудження навчального закладу. Якщо навіть і не буду балотуватися на наступний термін, то, принаймні, звітуючи про роботу перед виборцями, зможу доповісти, що я старався й відстоював інтереси округу, від якого потрапив в обласну раду. Водночас намагався залучити додаткове фінансування, щоби поліпшити ситуацію та покращити життя людей.

«Давайте разом допоможемо «Цуманській пущі»!»

— Ви працюєте у постійній комісії з питань екології та раціонального використання природних ресурсів. Які найболючіші проблеми Волинського краю потребують негайного вирішення та депутатського втручання? Що буде з парком «Цуманська пуща»?

— За два роки нашої каденції проблем не стало менше. Гострою залишається тема надання в оренду лісомисливських угідь. Завжди відстоюю свою позицію й закликаю переймати досвід Рівненської області. Якщо є приватний орендар, який у правовому полі отримав угіддя для ведення мисливського господарства, має всі дозволи від екологів та лісників, то їх треба віддавати таким господарям.

Я також виступаю за те, щоб у нас на Волині був природний парк «Цуманська пуща». Є відповідний указ Президента. Заповідник фінансується більше року, бюджетні кошти надійшли ще в липні. Але там досі чимало невизначених моментів: не погоджені межі, немає буферних зон. Тому у депутатів є питання і на наступному засіданні екологічної комісії ми плануємо заслухати звіт директора Ігоря Квача. У мене проста пропозиція: давайте всі разом допоможемо «Цуманській пущі»! Бо наскільки я зрозумів, у всіх учасників цього процесу є власне, але досить різне бачення розвитку парку: у лісників, мисливців, в обласної ради, адміністрації та фахівців «Цуманської пущі». А в кінцевому результаті від цього ніякої користі для Волині.

— Незважаючи на заклики голови Ігоря Палиці залишити політику поза стінами сесійної зали, її в ній досить–таки багато. Часто з трибуни лунають безпідставні звинувачення і навіть погрози висловити недовіру керівнику виконавчої влади Волині Володимиру Гунчику.

— Існує чітке розмежування опозиційної більшості й провладної меншості. Частина наших депутатів говорить те, що хочуть почути від них люди, а не вирішити якесь питання. На моє переконання, політика присутня в більшості рішень обласної ради, хоч би що нам не розповідали про єдність, взаєморозуміння й вболівання за громаду. Так і не вдалося налагодити нормальну співпрацю всіх депутатів. Оцей розподіл за політичними уподобаннями, розмежування на ваших і наших дається взнаки. Не завжди навіть маємо можливість, як опоненти, виступити, щоб висловити свою позицію. У нас лише тоді буде позитивний результат, коли розпочнеться конструктивна співпраця між представницькою й виконавчою гілками влади. Необхідно шукати порозуміння, а поки що лише чуємо звинувачення та періодичні нагадування голові обласної державної адміністрації про імпічмент, який немає жодних юридичних наслідків.

— У питанні «Волиньторфу» також більше емоцій та політики, ніж нормальної роботи

— На минулій сесії обласної ради після виступу представників ДП «Волиньторф» голова Ігор Палиця звернувся з емоційною заявою до керівника управління СБУ у Волинській області. Він вважає, що очільник облдержадміністрації здійснює диверсію, працює не на Україну. Через це, за його словами, область уже втратила сотні мільйонів гривень.

— У питанні «Волиньторфу» також більше емоцій та політики, ніж нормальної роботи. Я був на засіданнях комісії, які стосувалися цього державного підприємства. Є правова колізія щодо трактування законодавства у сфері добування корисних копалин. Там є ділянки з глибиною залягання понад 120 сантиметрів. Вони належать до особливо цінних земель. Таку відповідь ми отримали з Міністерства екології після запиту. Адже крім голови облдержадміністрації, який повинен підписати документи, ще є прокуратура, яка здійснює наглядову функцію й перевіряє, чи законно це. Ви ж розумієте, що не може керівник виконавчої влади Волині нищити прибуткове державне підприємство, у чому його звинувачують. Ніхто ж не проти виділення тих ділянок, але все має відбуватися у правовому полі. На сьогоднішній день «Волиньторф» має де видобувати сировину. Підприємство працює і я сподіваюся, що питання землі може вирішитися впродовж кількох тижнів.

«Я не прихильник роздати людям по 500 гривень»

— У нашій газеті був оприлюднений колективний лист під назвою «Щоб ти 5 років на Личани їздив!», в якому місцеві мешканці погрожували перекрити міжнародну трасу, якщо їм не відремонтують дорогу. Але така проблема не лише в цьому селі.

— Я знаю про цю ситуацію. Крім Личан, є проблемні ділянки у напрямку Карпилівки, Башликів та до інших населених пунктів. Дійсно, роботи надзвичайно багато, але вона розпочалася й скоро побачимо позитивний результат. Не можу підтвердити слова директора департаменту інфраструктури ОДА пана Мирки, що нам потрібно 15 років, щоб відремонтувати всі дороги на Волині. Завершили магістраль Луцьк–Львів. Зараз триває ремонт траси Луцьк — ​Рівне на ділянці між селами Дерно та Звірів.

— З якими питаннями найчастіше до вас, як свого обранця, приходять виборці? Знаю, як правило, звертаються, коли стається якась біда чи стихійне лихо.

— У кожного з нас є депутатський фонд — ​50 тисяч гривень. Я не прихильник роздати 100 людям по 500 гривень, а вважаю, що можна допомогти більш дієво, але кільком волинянам. Уже не перший рік підтримую хвору дитину з Жорнища.

Якось звернулася до мене завідувачка садочку із проханням встановити двері. Я не можу й не буду оформляти депутатський запит з цього питання, а за власні 5 тисяч гривень придбав їх і встановив.

Якось звернулася до мене завідувачка садочку із проханням встановити двері. Я не можу й не буду оформляти депутатський запит з цього питання, а за власні 5 тисяч гривень придбав їх і встановив. Або завідувач одного з відділень тубдиспансеру попросив купити спеціальний монітор. Я за свої кошти його придбав та подарував медикам.

— Пане Володимире, ми з вами познайомилися, коли ви одним із перших почали допомагати фронту і ще не були обласним депутатом. Тоді у першій публікації у «Волині» заявили, що буржуйками не торгуєте. Яка зараз ситуація, чи ще є потреба, чи ви вже зупинили виробництво?

— Це моя принципова позиція. За ці роки зроблено 628 буржуйок, але я не продав жодної. Хотів би наголосити, це не лише моя заслуга, а всіх людей, які працюють зі мною. До пічок нам безкоштовно надає колосники підприємець Володимир Глушко. Звичайно, зараз робимо значно менше. Але у день волонтера мені телефонували з Авдіївки наші воїни й дякували. Бійці повідомили, що в них десь зо 30 наших буржуйок, які зігрівають захисників України. Ось тільки закінчиться війна, тоді розпочнемо серійне виробництво для продажу всім охочим.