Слово – зброя! - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.79 € 27.28
Слово – зброя!

Волинь-нова

Слово – зброя!

Не вмирає душа наша,

Не вмирає воля.

І неситий не виоре

На дні моря поле.

Не скує душі живої

І слова живого.

Не понесе слави Бога,

Великого Бога.

Тарас ШЕВЧЕНКО.

Як правильно боротися?

Від дієслова боротися часто неправильно утворюють особові форми. У множині слід казати боремося, а не боремся, борються, а не боряться, як це частенько чуємо й читаємо.

Запам’ятайте: боремося – борються.

Куди поїхати навесні: у Львів чи до Львова?

Прийменник у(в) вказує, що дія спрямована всередину предмета, простору, а до — що дія відбувається в напрямі до них. Коли мається на увазі рух до міста, села, селища, то треба ставити прийменник до.

Поїхав до Львова, до Луцька.

Біля – улюблений прийменник закоханих

Адже вони часто призначають зустрічі біля чогось: біля годинника, біля університету... Отож прийменник біля вживається тільки на означення місця: зупинився біля будинку, став біля батька.

Прийменник біля не потрібно використовувати на позначення приблизної кількості «біля ста», часу «біля десятої». Правильно сказати: близько (коло) ста, близько десятої години.

Отож комою не виділяємо!

Отож вживається в значенні «так­от» з дієсловами наказового способу при спонуканні, заохоченні до чогось, при висловленні поради, перестороги тощо. «Бач, в Синопі, султане, Клубки диму в’ються?

Отож твої моряки з Нахименком б’ються (Петро ГУЛАК­ АРТЕМОВСЬКИЙ). «Коні у вас добрі, – отож зразу і поганяйте до Вінниці» (Михайло СТЕЛЬМАХ).

Навесні дощ іде й падає...

Обидва варіанти сполучень дієслів іде й падає з іменником дощ можна спокійно використовувати у мовленні: дощ іде і дощ падає. Зверніть увагу на закінчення ­ах: дощ стукає по вікнах.  Не «по вікнам», «по воротам», як часто люблять сказати.

Тож дощ стукає по вікнах, а м’яч летить по воротах.

Тихенький дощ падає на місто...

Так тихо серце плаче,
Як дощ шумить над містом.
Нема причин неначе,
А серце ревно плаче!

О, ніжно як шумить
Дощ по дахах, по листю!
У цю тужливу мить
Як солодко шумить!

Артюр РЕМБО в перекладі Максима РИЛЬСЬКОГО.