Як латані штани золотошукачів завоювали світ - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.77
Як латані штани золотошукачів завоювали світ

Фото anews.com.

Як латані штани золотошукачів завоювали світ

Традиційний одяг робочого люду, який тепер носять ледь не всі, відзначив 20 травня свій офіційний 145-й день народження

У чому секрет успіху джинсів, пояснити складно. Міцність і практичність, гарний вигляд, кольори й моделі на будь-який смак — ​кожен може назвати декілька аргументів. Експерти моди кажуть: скільки людей — ​стільки й джинсів. Антрополог Денні Міллер, автор книги «Блакитні джинси», розповідає про цікавий експеримент. Мандруючи світом — ​від Філіппін і до Туреччини, він щоразу відраховував 100 випадкових людей. І майже половина з них завжди у джинсах. Висновок дослідника простий: вони — ​всюди. Однак перш ніж завоювати світ і перетворитися на один із символів сучасної культури, цей одяг пройшов довгий шлях.
Рух до слави розпочався з італійського міста Генуя (або Дженоа). Саме там виготовляли дешеву тканину для корабельних вітрил. І її, як неважко здогадатися, назвали на честь міста виробництва — ​джинсом. Приблизно в той же час у французькому місті Німі виготовляли схожий, але трохи якісніший товар. Він називався «денім», тобто — ​«з Німу». Так з’явилася ще одна назва джинсової матерії. Зараз важко встановити, чи був широко розповсюджений одяг із вітрильної тканини, але те, що його носили, — ​факт. Існує серія картин невідомого італійського майстра XVII сторіччя, на яких зображено дитину у джинсовій куртці та жінку у такій же спідниці.

Коли журнал Time підсумовував здобутки ХХ сторіччя, 501-ша модель від Levi’s була визнана його головним предметом одягу.

Однак джинси, які ми знаємо, з’явилися аж на іншому континенті — ​в Америці. У ХІХ сторіччі у тамтешній Каліфорнії розпочалася золота лихоманка. На західне узбережжя наїхала сила-силенна простого люду, якому був потрібен дешевий але міцний одяг. Тому баварський емігрант Леві Стросс вирішив відкрити у Сан-Франциско галантерейний магазин. Серед кравців, які замовляли у нього матеріали, був невадський майстер Джейкоб Девіс. Мабуть, зникло б це прізвище в історії, якби не один випадок. У 1870 році до Девіса прийшла дружина одного з робітників і попросила зробити чоловікові надміцні штани — ​адже старі вже не було сил латати. Кравець трохи подумав, а далі надихнувся прикладом кінської збруї — ​закріпив кути кишень та шви мідними заклепками. Ось так з’явилися перші джинси — ​робочі штани, кишені яких не дерлися під вагою каміння. Модель стала такою популярною, що Джейкоб Девіс вирішив її запатентувати. Реєстрація коштувала 68 доларів (за нинішніми цінами — ​близько 1500 доларів), але таких грошей у кравця не було. То ж він звернувся до свого постачальника Леві Стросса, щоб зробити спільну інвестицію. Той був у захваті від ідеї, і 20 травня 1873 року партнери отримали патент № 139.121. З того часу цю дату вважають офіційним днем народження джинсів.
Бізнес пішов так вдало, що за перший рік партнери продали 21 тисячу пар штанів. Але успіху передував невеликий експеримент — ​запатентовані Levi’s пробували виготовляти не лише із джинсової тканини, але й цупкої бавовни. Однак саме версія з джинсу сподобалася покупцям найбільше. Матеріал був м’якшим і зручним, а синій колір додавав йому унікальності. До того ж, із часом тканина витиралася і набувала унікального відтінку та візерунка.
У 1890 році компанія Levi Strauss & Co. вирішила запровадити номери для позначення моделей. Джинсам із заклепками присвоїли номер 501. Досі невідомо, що він означав. Згідно з однією версією — ​це був номер полиці на складі, де зберігалися ці джинси. Відповідно до іншої — ​номер на постачання тканини для їх виробництва. Однак з того часу п’ятірка на початку назви моделі означає найвищу якість, а 501-ші джинси стали легендою, яка залишається головною в лінійці всіх товарів компанії.
Те, що джинси стали модними, — ​заслуга кіно. Перед Другою світовою війною вони були робочим одягом, який носили переважно на заході США. Однак завдяки екранним образам бунтівних молодиків, які створили у середині 1950-х Марлон Брандо та Джеймс Дін, їх почали одягати у повсякденному житті. Молодь таким чином підкреслювала свою солідарність із «простими хлопцями» та протест проти системи. У  1960-ті джинси почали носити й представники середнього класу. Їх приваблювали доступність цього одягу, його гарний вигляд і міцність. А господиням було до вподоби, що їх не треба часто прати і ще рідше прасувати.
З того часу багато що змінилося, але джинси продовжують носити. Справді — ​штани золотошукачів завоювали світ! Коли журнал Time підсумовував здобутки ХХ сторіччя, 501-ша модель від Levi’s була визнана його головним предметом одягу. А дивлячись на сучасну моду, переконуєшся, що вона таки дійсно ходить по колу. Якщо колись латки на перших джинсах намагалися приховати, то тепер подерті штани — ​це круто! І коштують такі з «проріхами» дорожче за цілі.