Володимир Щеглюк — один із найвідоміших колекціонерів монет на Кіровоградщині.
15 копійок продав за 200 доларів
У колекції Володимира Щеглюка з Олександрії Кіровоградської області є раритетні монети і банкноти англійських авіаторів, китайські «рисові гроші» та купюри, які «ходили» в окремих колгоспах
Колекціонувати їх — справа непроста: потребує і часу, і коштів. Тому 64–літній нумізмат жартує, що конкурентів чи, правильніше сказати, колег, у нього в області небагато. Цікавиться такою справою він уже більш як півстоліття.
— Хтось збирає картини, посуд, книги чи якісь статуетки, а я — монети, — розповідає чоловік. — Якось у бабусиному сараї знайшов 20 копійок 1928 року випуску. Це і стало початком мого хобі. Відтоді купував, обмінював та перепродував цікаві екземпляри. Завжди отримую від того особливе задоволення. Останнім десятиліттям збираю ще й паперові гроші.
Розмаїття банкнот, яке є у світі, вразило пана Володимира. Хто знає, що, наприклад, у 1980–х випускали купюри окремо для англійських авіаторів? Пілоти та інші члени екіпажів обмінювали їх на валюту в посольствах тої чи іншої країни, де перебували. Або що радянська влада для своїх військових теж друкувала окремі гроші, які «ходили» в Німеччині в 1944–1947 роках? Нумізмат розповідає, що під час загарбницьких дій свою внутрішню грошову одиницю мала і Японія. Тимчасову валюту використовували під час окупації Індонезії, Філіппін, Малайзії, Бірми. В окремих провінціях Китаю «діяли» так звані «рисові гроші».
Поряд зі світовими цікавинками є в колекції гроші місцевих самоуправлінь, підприємств, установ та організацій, які були в обігу одночасно з національною валютою. Вони складають тематичні міні–колекції.
У власній колекції виявив рідкісні 15 копійок 1980 року, які називають «лахматими». Один нумізмат запропонував за них 200 доларів.
— На деякі екземпляри дуже довго полював, — пригадує Володимир Щеглюк. — Наприклад, на банкноти колишнього колгоспу імені Карла Маркса в Новій Празі, імені Фрунзе в Червоній Кам’янці та «Заповіт Леніна» у Приютівці, які перебували в обігу наприкінці 80–х років минулого сторіччя, в часи продуктових дефіцитів.
Нумізмат купує експонати у свою колекцію через інтернет–аукціони або ж обмінюється ними з іншими любителями «грошової» справи. Але тут головне — не втрапити в халепу і не попастися на гачок шахраїв. Розповідає, що в Олександрії місцеві аферисти колись виготовляли і продавали фальшиві царські монети — і багато хто попався на їхній гачок. Було й таке, що один підприємець запропонував купити нібито рідкісну монету. Володимир одразу не наважився, а тільки її сфотографував і вирішив перевірити. Тоді ж і зрозумів, що монета несправжня.
А от свої деякі раритети недооцінив:
— У власній колекції виявив рідкісні 15 копійок 1980 року, які називають «лахматими». Один нумізмат запропонував за них 200 доларів. Уже пізніше я довідався, що це дуже рідкісний екземпляр і що міг узяти за неї більше. Це тоді розумів лише покупець. Та він у знак вдячності за продаж надіслав мені цінний подарунок — каталог із інформацією про рідкісні монети Радянською Союзу.
