«Хочу, щоб «Голос» був у парламенті, але…» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 25.04 € 27.90
«Хочу, щоб «Голос»  був у парламенті, але…»

«Вакарчук за психотипом дуже схожий на Зеленського. Об’єднує їх і теперішня боротьба проти Порошенка. Ну, це по-нашому: всіх ворогів перемогли, чому ж не знищувати навіть ситуативно своїх?»

Фото obozrevatel.com.

«Хочу, щоб «Голос» був у парламенті, але…»

Коли країна тоне, необхідне не нове обличчя, що розкаже, як потрібно діяти, а вправний шкіпер, котрий виведе корабель із моря, де штормить

Мені не подобаються люди, які замість того, щоб назвати речі своїми іменами, користуються обтічними засобами. Я зрозуміла це ще в Одесі у 2014–му. Тоді всі ватники і сєпари на запитання: «Ви за чи проти України?» відповідали, що вони за мир. Це дуже зручна річ — бути завжди проти війни. Що ж тут поганого?

Я особисто від політика Святослава Вакарчука чекала чітких і жорстких месиджів під час передвиборчої президентської кампанії. Натомість було багато проповідей у стилі «ми — за все хороше і проти всього поганого». Мені і досі цікаво: за кого політик Святослав голосував на президентських перегонах?

Але таємниця голосування — нічого не зробиш.

А зараз я спостерігаю за передвиборчою кампанією партії «Голос». Звісно, вона відрізняється від марафону Зеленського за контекстом. Але не за форматом — тими ж самими концертами. «Гречка» — в профіль. І я, звичайно, розумію, що з вовками жити — по–вовчому вити. Тим більше, що українці точно не голосують за ідеологічні партії. Більшість орієнтується на персоналії та на свої фантазії, упаковані політтехнологами для зручнішого вживання в примітивну телевізійно–серіальну жуйку.

«Голос» — партія правоцентрична. Вона сповідує європейські цінності, де права людини — понад усе. У цій партії, в першій десятці, є кілька моїх хороших знайомих. Фактично всі — з грома дського сектора. Вони справді роками боролись із різними тіньовими схемами, викривали їх, ризикуючи благополуччям і власною безпекою. Вони — молоді й завзяті. І я, звісно, хочу, щоб «Голос» був у парламенті.

Але знаєте, що мене приголомшує в цій ситуації? Неспроможність чи небажання домовитися з представниками демократичного табору і не конкурувати одне з одним на виборах. Я дивлюся списки мажоритарників на виборчих округах — за такого розпорошення голосів і ресурсів ЖОДЕН кандидат від демократичних партій НЕ ПРОЙДЕ. Тут, в Одесі, знову переможуть колишні, вже перефарбовані регіонали.

Порошенко «відгрібає» зараз за всі свої косяки і помилки. Але я знаю, що саме він працював найкраще на міжнародній арені, де ми мали вагу і слово. І це з шаленою швидкістю втрачаємо зараз.

Партія «Голос» активно бореться з «Європейською Солідарністю» — це те, що я бачу в публічній площині. Ну, правильно, всіх ворогів перемогли, чому ж не знищувати навіть ситуативно своїх?

Я знаю, що Петро Порошенко втратив купу шансів, будучи Президентом України. Відомо, що недореформована судова система — це і його персональний провал. Упевнена, що в нього була реальна можливість позбутися одіозного оточення. Порошенко «відгрібає» зараз за всі свої косяки і помилки. Але я знаю, що саме він працював найкраще на міжнародній арені, де ми мали вагу і слово. І це з шаленою швидкістю втрачаємо зараз.

Дуже смішно спостерігати за потугами опонентів, які звинувачують тих, хто голосував за Порошенка, у платних постах чи у близькості «до корита», як вони це називають. Я знаю, що в Порошенка персонально все буде добре. Але не впевнена, що все буде добре в моїй країні, а отже, і в мене. І я знаю, що саме це рухає моїми однодумцями — тими, хто розділяє сумніви і побоювання за курс держави.

Так–от, про Вакарчука. Святослав, як на мене, досить схожий на Зеленського. За психотипом. Вони обидва звикли до обожнювання публіки, до поклоніння і захоплення. Мали звичку бути в центрі уваги. Знають, що їхні слова сприймаються завжди і скрізь. Не люблять заперечень і несхвалення. Артисти — люди емоційні, нервові, уразливі, крихкі. Вони — дорогоцінні вази, з якими носяться і оберігають від пошкоджень.

Добре, що їх розділяє головне і Святослав має хорошу освіту і високий рівень інтелектуальної спроможності. І це дає надію.

І мені дуже хочеться, щоб в парламенті Вакарчук і «Голос» стали бійцями. Тими, хто зможе системно і постійно боротися за інтереси України. Хороші люди зі списку мають стати спроможними політиками. Принаймні я щиро їм цього бажаю.

Але поки що конфігурація майбутнього парламенту схожа на ту, де будуть діти і шакали. Діти — не в сенсі віку, і шакали не в сенсі тварин. Наївні й хижі — ось хто буде в парламенті. У наївних є шанс стати загартованими і послідовними у своїх діях. Якщо лише не продадуться і не здадуться. А от у хижаків немає шансу стати людьми.

Про «Європейську Солідарність». Так, голосуватиму за них. Мені в парламенті потрібні ті, хто зможе врівноважити наївність дітей і дати відсіч хижакам.

Коли країна тоне, потрібне не нове обличчя, що розкаже, як потрібно діяти, а вправний шкіпер, який виведе корабель із моря, де штормить.

Зоя КАЗАНЖИ,
журналістка, блогер, громадська діячка, активістка проукраїнського руху в Одесі


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.