Зайки, киці, єдинорожки 10-річної українки мандрують світом і рятують людей - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.24 € 26.66
Зайки, киці, єдинорожки 10-річної українки мандрують світом і рятують людей

Мрія про мопса, від якої Аліса відмовилася заради порятунку онкохворого підлітка, втілилася завдяки Інні Бовт з Італії.

Фото з фейсбук-сторінки «Зайка змінить світ».

Зайки, киці, єдинорожки 10-річної українки мандрують світом і рятують людей

Про Алісу Пономаренко з Балаклії, що на Харківщині, яка шиє іграшки задля порятунку онкохворого підлітка, ми писали у нашій «Цікавій газеті на вихідні» у липні. Тоді ж редакція замовила в юної майстрині іграшку за 1 100 гривень, і ось нещодавно отримали Захмарну Селестію, а з нею і Сертифікат добра

«Це якесь диво — ​потяг до шиття доньці передався від бабусі, якої вона… не пам’ятає»

Дівчинка з великим чуйним серцем — ​п’ятикласниця. З минулої зими захопилася важливою справою — ​допомогти Валері Кузнєцову, який навчається з нею в одній школі, боротися з важкою недугою. Для цього вона зробила кілька спроб: торгувала цукерками на благодійному ярмарку, навіть хотіла продати власні іграшки, та мама наголосила, що виносити з дому речі не потрібно, мають бути інші шляхи залучення коштів. Тоді Аліса загорілася бажанням виготовляти іграшки. Машинку батьки придбали у кредит, за гроші, які дівчинка збирала на телефон. Не маючи ні найменшого досвіду, Аліса відразу ж узялася до справи.

Зі своєю машинкою-помічницею Аліса на «ти» з першої секунди.
Зі своєю машинкою-помічницею Аліса на «ти» з першої секунди.

 —Це якесь диво. У нашій родині хіба що бабуся шила, але вона померла, коли внучці було пів року, тож передати вміння не могла. Але коли Аліса сідає за роботу, то навіть язик прикушує, як її бабуся, — ​дивується мама Юлія Пономаренко і називає цей феномен генетичною пам’яттю. Усю роботу дівчинка виконує самостійно, в тому числі малює викрійки і придумує дизайн своїх іграшок.

— На пошиття однієї іграшки йде близько трьох годин. Але ж кожного персонажа ще й потрібно одягнути. Мені пощастило, бо котикам не потрібно придумувати взуття, а от із зайчиками вже складніше — ​їх треба взути, — ​розповідає Аліса.

Завдяки хобі дівчинка зібрала від небайдужих близько 17 000 гривень та передала батькам Валерія Кузнєцова. Наприкінці червня мама хлопця повідомила, що кошти зібрані. Після кількох хіміотерапій його вже виписали з лікарні, хоч він іще перебуватиме під наглядом спеціалістів.

Та на цьому дівчинка не зупинилася і вирішила допомогти Дімі Лиманському. У хлопчика ДЦП, і він потребував 13 тисяч гривень на курс реабілітації, яку проводять на Львівщині. Днями Аліса перерахувала близько 15 тисяч гривень для цієї родини, тож цього вистачить навіть на дорогу.

А ще п’ятикласниця шиє єдинорожків, рідше крокодилів, бо на них потрібно багато витрат, особливо наповнювача. Майже всі виручені кошти маленька благодійниця віддає своїм підопічним. Іноді залишає гроші собі на матеріали для нових іграшок. Багато людей, дізнавшись про добру справу дівчинки, надсилають їй тканину та інші матеріали для рукоділля.

«Навіщо вам це потрібно?»

– За свої майже 11 років, які їй виповняться днями, Аліса вже побачила в своєму житті багато хорошого і багато поганого, — ​зізнається мама. Журиться, що її доньку не розуміють у рідній школі: — ​Якщо з інших навчальних закладів і садочків телефонують і просять іграшки для себе, то адміністрація нашого згадує про неї тільки коли необхідно продемонструвати учнівські таланти.

«Навіщо вам це потрібно?» — ​запитують нас найчастіше. Нам цього не треба, насправді, і собі таких питань не ставимо. Ми щасливі, у нас гарна сім’я, ми здорові, і насолоджуємося життям. Я просто пишаюся своєю донькою, — ​зізнається Юля Пономаренко.

За словами жінки, добру справу розпочали не для того, щоб збирати гроші для когось.

— Це був приклад, щоб люди подивилися і зрозуміли: можна творити добро і без великих витрат. Якщо в нас немає грошей, щоб дати цьому хлопчику, то треба щось робити, аби їх дали інші. І багато людей відгукується. Дитина світ не врятує, ми можемо врятувати. Ви про Алісу написали. Це класно, хтось просто дізнався, а хтось допоміг. Це така круговерть добра. Якщо її не переривати, то всім буде набагато легше і гарніше жити, — ​зазначає Юля. — ​Ось чоловік, не назвавшись, передав через сусідку 5000 гривень, повністю закривши збір для Діми. Він має гроші, бачить, що дитина шиє, переживає за інших, тож подбав, щоб Аліса відпочила.

Підтверджено документально — ​зусиллями Аліси зібрано на лікування дітей понад 30 тисяч гривень.

Сама ж дівчинка теж переконалася, що добро породжує добро. Ексголова Балаклійської райдержадміністрації Степан Масельський подарував їй на останній дзвоник телефон, а дві жінки з Лондона, почувши про добре серце десятирічної українки, передали для Аліси і її сестрички подарунки: ляльки, сукні, іграшки. Інна Бовт з Італії — ​мопса.

Мрія про мопса, від якої Аліса відмовилася заради порятунку онкохворого підлітка, втілилася завдяки Інні Бовт з Італії.
Мрія про мопса, від якої Аліса відмовилася заради порятунку онкохворого підлітка, втілилася завдяки Інні Бовт з Італії.

 — Зовсім незнайома жінка перерахувала на притулок для тварин у Харкові гроші, і нам привезли цуценя. Попередньо нам зателефонували, повідомили, що є світлий хлопчик і гарненька темненька дівчинка. Аліса хотіла чорного мопса, так у нас з’явилася Пудра. Ця собака — ​найбільше щастя, — ​розповідає мама.

«Щоб люди були добрішими!»

Наразі Аліса бере замовлення лише на довготривалу перспективу. Відмінниця у навчанні ще має багато інших занять: успішно відвідує музичну школу, виграє співочі конкурси, певний час займалася боротьбою і танцями, які хоче відновити. Вона шиє брелочки, які роздарює тим, хто її розуміє та підтримує. Декілька її робіт експонують у Балаклійському районному краєзнавчому музеї, де відвідувачам також розповідають про вже відому маленьку землячку. А вона не припиняє благодійності.

Ця  іграшка –  тепер редакційний талісман.
Ця іграшка – тепер редакційний талісман.

  — У місцевому парку встановили «Скриньку добра»: поставили бокси, де можна залишити книги, іграшки, а прочитавши чи погравшись, ​повернути на місце. Аліса регулярно купує туди іграшки, книжки, набиває ту шафу, а потім засмучується, що їх безповоротно забирають. Вона дуже вразлива, переживає, їй хочеться справедливості, щоб люди були добрішими, — ​розповідає Юля Пономаренко.

«Скринька добра» не повинна бути порожньою!
«Скринька добра» не повинна бути порожньою!

 Скільки іграшок вийшло з-під голки Аліси — ​не рахували. Разом із мамою стримано зазначають: багато десятків. А от що підтверджено документально — ​зусиллями 10-річної дівчинки зібрано на лікування дітей понад 30 тисяч гривень. По можливості рукотворні вироби вирішили передавати на аукціони в групи, де збирають кошти для лікування дітей і дорослих. А зайки і киці Аліси Пономаренко подорожують Україною і світом — ​Норвегією, Англією та іншими країнами, продовжуючи безперерервний ланцюжок добра.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.