Таємний план Зеленського «12 подарунків для Путіна» вже втілюється - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.17 € 33.35
Таємний план Зеленського «12 подарунків для Путіна» вже втілюється

Цей «план» більше схожий на список «захцянок» Путіна, які, на жаль, наш глава взявся виконувати.

Фотоколаж druzi.biz.ua.

Таємний план Зеленського «12 подарунків для Путіна» вже втілюється

Між українським та російським президентами існує негласна угода з так званого «врегулювання ситуації на Донбасі». Про це з посиланням на відомого блогера Карла Волоха та власні джерела у владній команді пише «Обозреватель»

Видання повідомляє, що не пов’язані між собою співрозмовники із владних Печерських пагорбів підтверджують факт існування домовленостей, як і те, що вони містять 12 пунктів. «План існував в обмеженій формі вже торік, проте отримав друге дихання в березні 2020 під час зустрічі керівника Офісу Президента України Андрія Єрмака та заступника голови адміністрації президента Росії Дмитра Козака, який займається у Кремлі «українським напрямком». Начебто саме тоді було погоджено додаткові пункти, виконання яких мало посилити «взаимное доверие» і «перспективы разрешения конфликта на востоке Украины», — ​йдеться у публікації.

«Наведені 12 пунктів дають цілком зрозуміле пояснення, чому раптом виникають заяви представників чинної влади про необхідність подати воду у Крим, переглянути закон про мову, вести прямий діалог із кримінальними злочинцями з ОРДЛО чи скасувати закон про люстрацію. Ми думаємо, що причина в недосвідченості, непрофесійності чи відвертій дурості. А це просто план, який має всі ознаки змови», — ​резюмують у публікації.

Давайте разом з її авторами подивимось, як просувається виконання по кожному з імовірних пунктів.

1. Відновлення водопостачання в окупований Крим із материкової України.

Про це раніше неодноразово вже заявляли представники влади, зокрема прем’єр Денис Шмигаль. Мовляв, там живуть українці. Хоч питної води в Криму вистачає. А навіть якби й бракувало, то держава–окупант, будучи небідною країною, легко може забезпечити доставку води кожному кримчанину навіть персонально. Але навіщо, якщо можна «попросити» Україну? Очевидно, російська переговорна сторона буде вимагати від української влади виконання цього пункту дедалі наполегливіше й у найкоротші терміни.

2. Обмін заручниками.

Пункт, найменш вразливий для критики. Повернення полонених — ​позитивна подія, яку ніхто не наважується піддавати сумніву. Хоч для Росії — ​це всього лиш нагода повернути своїх бандитів та убивць, як от Цемаха, який фігурує у справі про збиття малайзійського МН–17. Натомість Росія віддає цивільних осіб з Криму та Донбасу.

3. Вплив України на вибори у США.

Зеленський уже потрапив на цей гачок, пообіцявши Порошенку «вироки», коли говорив про так звані «плівки Байдена». Цим наш гарант фактично став на бік одного з кандидатів на президентську посаду в США. Якщо справа й далі розкручуватиметься, то серйозно можуть постраждати відносини Києва та Вашингтона, і Україна ризикує залишитись сам на сам із Москвою. Цікаво, що записи розмов Порошенка і Байдена було оприлюднено депутатом Деркачем, про зв’язки якого з Росією не писав лише лінивий.

4. Відкликання судових позовів проти РФ.

Україна відмовилася від судових позовів проти «Газпрому» під час врегулювання виплати Росією близько 3 млрд доларів за рішенням Стокгольмського арбітражу.

5. Вирішення справи щодо моряків на Азові в російських інтересах.

Уже виконано. Замість того, щоб вимагати від Росії виконання рішення Міжнародного трибуналу ООН, поставивши Кремль перед загрозою нових санкцій, Київ пішов на обмін захоплених українських моряків на терористів. Власне, саме тоді й було передано Росії Володимира Цемаха.

6. Реалізація формули Штайн­маєра та створення Консультативної ради.

Це означає визнання виборів на окупованому Донбасі без контролю Україною кордону і без виведення російських військ та бойовиків. Цей пункт плану зірвано завдяки негативній реакції українців та акцій протесту на зразок «Ні капітуляції!».

7. Розведення військових сил.

На окремих ділянках уже відбулось, але українські солдати і далі гинуть. При цьому ще й змушені відійти від займаних позицій.

8. Підписання нового конт­ракту на транзит російського газу.

Підписано 31 грудня 2019 року. Він потрібен Росії для того, щоб качати газ через Україну, поки не буде збудований обхідний газопровід «Північний потік–2».

9. Скасування закону про люстрацію.

Росія хоче повернення до влади в Україні своєї агентури, яку частково відсіяли після втечі Януковича (кадрів на зразок Олени Бондаренко чи Олени Лукаш). Зараз цей закон розглядає Конституційний Суд.

10. Перегляд мовного закону.

Це вічна вимога Росії — ​«вбити» українську мову. Про потребу переглянути мовне законодавство говорив один із лідерів «Слуг народу», спікер парламенту Разумков.

11. Нейтралізація і покарання «антипутіністів», усунення прозахідного представництва у владі, лояльність до проросійського наративу.

Москва відверто невдоволена, що у Києві на Банковій не здатні притиснути до стінки колишнього Президента Порошенка. Росія вимагає арешту «Кривавого пастора» Турчинова, — ​про це написав блогер Волох. Кремлем поставлено «блок» на призначення на будь–які посади Арсенія Яценюка.

Ми думаємо, що причина в недосвідченості, непрофесійності чи відвертій дурості. А це просто план, який має всі ознаки змови.

Патріотів переслідують, а «п’яту колону» нагороджують. Свіжий приклад — ​вручення ексрегіоналу Юрію Вілкулу медалі «За сприяння Збройним силам України». Таким чином відбувається знецінювання і десакралізація нагород, які отримали захисники на передовій проти російського окупанта.

Публічна дискредитація Майдану відбувається одночасно з кримінальним переслідуванням людей, з іменами яких безпосередньо пов’язана Революція гідності. Тетяну Чорновол, яка ледь на загинула від рук бандитів під час Майдану і чоловік якої поліг на війні, захищаючи від росіян Україну, сьогодні намагаються спровадити за ґрати.

12. Відновлення постачання в Україну російської електро­енергії та авіасполучення з Росією.

Повернення Росії на внутрішній ринок електроенергії України — ​це, за оцінками в. о. міністра енергетики Ольги Буславець, 5 млрд  грн доходів для російської економіки і, відповідно, втрат для української. Відновлення авіасполучення — ​шанс на провокації у повітряному просторі України.

Дарія КЛИЧ