Цивілізований світ прагне поразки росії, але і досі… її боїться

Нам давали від сили 6 тижнів опору

Минулого року відчуття неминучості війни відчувалося в повітрі, але всі грали в політико-дипломатичне врегулювання і мир. росію відверто боялися.

Сьогодні всі говорять про необхідність Перемоги. На полі бою. І поразки росії.

Наші партнери неофіційно визнають, що минулоріч давали нам від сили 6 тижнів. І те, що Україна зберегла свою державність і вистояла, викликає безумовне захоплення.

Ця відвертість накриває: цивілізовані і сильні країни усвідомлювали неминучість упокорення і знищення цілої держави, загибель сотень тисяч людей, переділ кордонів Європи після Другої світової, але заклякли перед загрозою збожеволілого ядерного маніяка.

Зброя. Її буде більше. Але нам потрібно набагато більше і швидше. Час – ключове питання.

Я ще більше пишаюся нашою Армією, й накриває від усвідомлення ціни і кількості жертв.

Одкровення світових лідерів, які розповідають, що помилялися в росії і вірили путіну, як на мене, не до кінця щирі.
росію зневажають, але продовжують боятися. Ядерної зброї, російських кримінальних еліт, хаосу її розпаду. Хоч очевидно, що росія в її нинішньому вигляді – це абсолютне зло.

Яким буде світ без нинішньої росії? В умовах її повної ізоляції і виключення з усіх організацій, ринків – ця тема так чи інакше була присутня на багатьох дискусіях.

ЄС і США мають не імітувати, а дійсно нанести руйнівний санкційний удар по москві

росія мусить заплатити за руйнацію нашої інфраструктури і міст. Її активи повинні бути конфісковані.

Має бути створений міжнародний трибунал, на лаву підсудних повинні сісти всі військові злочинці, найвище керівництво держави-терориста, її пропагандисти.

Війна в Україні зміцнила певні міжнародні інституції, як-то ЄС і НАТО, в спільній боротьбі за принципи. Але й показала повну імпотентність інших. ОБСЄ, ООН мають бути реформовані. Інакше вони – просто імітація.

Відчуття, що цивілізований світ прагне і водночас боїться поразки росії. Публічно це, по суті, сказав новообраний президент Чехії Петер Павел, але між рядками я чула це в багатьох учасників.

І, можливо, тому нам дають зброю, аби ми вистояли, але поки що не готові разом нанести руйнівний удар по агресору, аби вибити окупанта з нашої території вже сьогодні.

Санкції. Вони, безумовно, б’ють по російській економіці, але москва має гроші на війну, вона пристосовується до обмежень і успішно шукає нові ринки збуту.

Тому Україні і нашим партнерам треба максимально активізувати зусилля з третіми країнами, аби вони доєдналися до санкцій. Та й самі ЄС і США мають не імітувати, а дійсно нанести руйнівний санкційний удар по москві, включити до пакету всіх монополістів, зокрема й «росатому», ввести повне енергетичне ембарго, аби росія відчула санкції миттєво, а не завтра.

Зброя. Її буде більше. Але нам потрібно набагато більше і швидше. Час – ключове питання.

Світ усвідомлює, що безкарність росії і її успіх у війні розв’яжуть руки іншим авторитарним режимам. Це важливе переосмислення світового порядку денного. Тому, попри всю реалістичну оцінку важкості нашої майбутньої

Перемоги, вона обов’язково буде.

Ну, й як би не оминали деякі наші партнери теми України в НАТО – це безальтернативний шлях. І варто пройти його якнайшвидше.

Ірина ГЕРАЩЕНКО, народний депутат від «Європейської Солідарності».