Курси НБУ $ 39.43 € 42.75
«Буває, що і яйця курку вчать». Колонка мами 4 дітей із Волині

«Мені приємно, що він хоче поділитися почутим, яке його вразило, саме зі мною».

Фото із сайту ukr.net.

«Буває, що і яйця курку вчать». Колонка мами 4 дітей із Волині

– Мам, а ти Стерненка взагалі слухаєш?  – А хочеш зі мною блогера Стефанку подивитися? –  Я тобі радила б цю книжку почитати. Хочеш принесу? – Чого тобі не покинути б ту кухню і не подивитися якийсь класний фільм?

Чотири різні запитання від моїх чотирьох дітей. Вік: від 7 до 28. Кожен із них з різною інтенсивністю і частотою ділиться тим, чим цікавиться. Попри те, що двоє старших мешкають окремо. Іноді ось такі запитання не мають ніякого продовження, та є ситуації, коли діти мене перепитують, чи скористалася я порадою або рекомендацією. Частенько в такі моменти спадає на гадку популярне: «Яйця курку не вчать». Усміхаюся. А як же реагую?

Стараюся слухати хоча б частково, дивитися фрагментами і в пришвидшеному режимі, книжку беру і, якщо бракує часу читати, – переглядаю. Бо це зв’язок мені необхідний, щоб будувати наступні ланцюжки. Йдеться про ланки з’єднання між мною та дітьми. І про такі ж самі – між найстаршими і наймолодшими.

Ну і, крім цього, мені цікаво, чим живуть мої дорослі діти, яких я знала одними, а тепер мушу пізнавати як інакших, якими вони стали завдяки життю в новому середовищі. А ще ж є момент: завдяки рекомендаціям моїх синів і доньки дізнаюся про нові поняття, підходи, словечка, на які б ніколи не наткнулася у своїй «інформаційній бульбашці».

Свого часу мене вразила одна з моїх шкільних вчительок, яка розповіла під час уроку, що іноді змушує себе дивитися фільм або читати книгу, яку обговорюють її колеги в учительській. Навіть, якщо ті твори були їй не цікаві, вона усе ж занурювалася в них, аби бути в курсі того, чим живе авторитетна для неї група людей. (Телевізор вона називала не інакше, як «чорним ящиком». Казала, що він допомагає керувати людьми, і наполегливо рекомендувала нам, учням, більше читати.)

Тепер, коли мій семирічний хлопчик пропонує мені послухати якийсь «прикол», я хоч-не-хоч киваю на знак згоди головою. Заздалегідь знаю, що той його «прикол» не буде мені смішним. Та мені приємно, що він хоче поділитися почутим, яке його вразило, саме зі мною. Втішно дивитися на його оченята й на те, як гарно ллється його мова.

Тому, якщо й не маю часу негайно послухати його історію, то обов’язково нагадую йому пізніше, щоб таки розповів. Знаю: звичка оповідати, якщо її приохочувати, буде і в наступні роки. А це – можливість розуміти, якими життєвими дорогами йдуть дорогі мені люди.

Маєте свої відкриття, як жити з дітьми дружно й цікаво, діліться. Наші адреси: [email protected] або ж [email protected], а поштова – 43016, м. Луцьк, вул. Ковельська, 2, «Цікава газета на вихідні».

Оксана КОВАЛЕНКО, мама.

Читайте також: Волинський волонтер Віталій Гладун: «Якщо «заробітки на війні» продовжаться й далі, то ми цієї війни не виграємо».

Реклама Google

Telegram Channel