Курси НБУ $ 28.84 € 35.35
Хотілося б побачити різні країни не по телевізору…

Волинь-нова

Хотілося б побачити різні країни не по телевізору…

Найбільшою перемогою України у 2017 році називають запровадження безвізового режиму з Європейським Союзом. Чи скористалися ви вже безвізом?

 Вікторія ЯЦИНЮК,
завідувачка амбулаторії загальної практики — ​сімейної медицини 
(смт Луків Турійського району):

— Біометричний паспорт маю і безвізом уже скористалася — ​їздила торік на один день до Польщі «на закупи». В Україні ціни на все зростають, а зарплати у медиків малі, тому й доводиться думати, де вигідніше придбати ті чи інші товари. Такі реалії нашого життя, що про відпочинок у якихось екзотичних далеких країнах чи про туристичні мандрівки Європою можемо тільки мріяти. Але люди мусять якось давати собі раду, тому жителі прикордонних територій біометричні паспорти виробляють, щоб було легше їздити до Польщі на сезонні заробітки чи виживати завдяки торгівлі.
Я за кордон найближчим часом навряд чи вирвуся. Первинну ланку медицини мають реформувати, до квітня сімейні лікарі повинні підготувати населення до нововведень — ​підписання декларацій. Потрібно після щоденного прийому в амбулаторії виїжджати у села, пояснювати людям, які зміни їх очікують. Тільки такі «мандрівки» зараз планую.

Віктор ТАРАСЕНКО,
член ради Всеукраїнської спілки шахтарів-інвалідів, заслужений шахтар України, депутат Нововолинської міської ради (м. Нововолинськ):

— Правилами безвізового режиму поки що не скористався. А от — біометричний паспорт собі й дружині зробив, навіть за терміновою процедурою. Невдовзі маємо їхати у Санкт-Петербург на ювілей до моєї рідної сестри. У мене, до слова, три сестри і четверо братів, троє з них проживають у Росії. Час від часу дуже хочеться з ними побачитися. Кудись далі за кордон поки що не збираюся, бо потрібно мати великі гроші. У мене є й закордонний паспорт, але я з ним далі Польщі чи Білорусі не вирушав.

 Тетяна КОЛЯДИЧ,
студентка факультету філології та журналістики СНУ ім. Лесі Українки 
(м. Сарни Рівненської області):

— Я ще не встигла випробувати, бо чекала, коли ажіотаж навколо вироблення біометричних паспортів трохи вщухне. Проте черги в ДМСУ тільки збільшуються, що свідчить про те, що українці готові подорожувати та сповна використовувати всі переваги безвізового режиму. Можливість відвідувати інші країни, уникаючи нудної тяганини з візою, — ​це, безперечно, велика перемога нашої держави. Щоправда, процес отримання паспортів нового зразка — ​справа не з легких. Тут і черги з 4-ї ранку (сервер електронної черги перевантажений), і справжні сутички за першість в отриманні талончика, а чекати біометричний доводиться взагалі 3(!) місяці. Незважаючи на все це, влітку планую поїхати у міні-тур Європою, вже давно хочу відвідати Нідерланди. Сподіваюсь, заплановане здійсниться, бо тепер гріх казати, що подорожувати немає можливостей!

Володимир ГНЄУШЕВ,
кандидат технічних наук, доцент Національного університету водного господарства та природокористування 
(м. Рівне):

— Я маю біометричний паспорт для ділових поїздок. І цього літа у складі делегації державного концерну «Укрторф» побував в Естонії. Ми проїхали Польщу, Латвію та Литву. Звичайно, безвізовий режим — ​це дуже зручно, але на кордонах величезні черги. Прикро, що більшість наших співвітчизників не може ним скористатися через загальне зубожіння. І на цьому тлі ще рано говорити про найбільшу перемогу. Безвіз — ​це маленький десерт до головної страви, якої ми прагнемо, — ​європейського розвитку України.

 Ігор ГОРДІЙЧУК,
Герой України, генерал-майор, ректор військового ліцею імені Івана Богуна, уродженець Рівненщини (м. Київ):

— У мене поки не було нагоди скористатися безвізовим режимом, і не маю біометричного паспорта. Наразі проходжу курс реабілітації. Коли міцно стану на свої ноги, то обов’язково поїду в Польщу, в місто Люблін. Там дислокується українсько-польсько-литовська бригада. Свого часу я був у групі фахівців, які її формували. Тому хотів би відвідати побратимів та рідну сестру, яка живе в цій країні. Безвізом уже скористалися мої друзі й дуже задоволені. За їхніми словами, почуваєшся вільною людиною в Європі.

 Володимир ЧЕРЧИК,
секретар Маневицької селищної ради 
(смт Маневичі):

— Я не вважаю цю подію найбільшою перемогою 2017 року. Якби до нас просилися із безвізом — ​тоді можна вважати, що ми чогось досягли. Біометричних паспортів ні я, ні моя сім’я не робили і поки у планах цього немає. Більше того, нікуди у ближчому майбутньому не збираємося виїжджати. Якщо у нас з’явиться можливість відвідати інші країни і для цього буде достатньо коштів, то хотілось би просто помандрувати світом. А поки що я був як учасник АТО лише у двох так званих для нас тепер «іноземних» утвореннях — ​«ДНР» і «ЛНР»…
Хіба ж може бути безвіз перемогою у той час, коли в країні війна? Та й, крім того, Європа впустила нас лише подорожувати, і цю можливість здебільшого отримали багаті люди. Не можу це назвати якимось досягненням, але добре, що хоч лінія розмежування на фронті залишилася там, де вона є, не порушивши ще далі кордон української землі.

 Ніна СПАСЮК,
прибиральниця СНУ імені Лесі Українки (м. Луцьк):

— Безвізом я не користувалась і не планую. Мені здається, що простим людям він не дуже-то й потрібен — ​не для нас це все. От моя дитина можливістю скористалась — ​їздила за кордон відпочивати. І гроші на це заробляла сама. А я чого поїду й куди? На заробітки не планую, а на курорти нема за що. Молодший син — ​на платній формі навчання, а це грошей забирає багато. Того й паспорт новий не робила та й не збираюся. 

 Петро ТРОФИМЧУК,
редактор камінь-каширської районної газети «Полісся» 
(м. Камінь-Каширський):

— Біометричний паспорт виробив ще до того, як був запроваджений спрощений перетин кордону з країнами Європейського Союзу і почався ажіотаж. Втім, хоч минулоріч доводилося бувати за кордоном, безвізовим режимом ще не скористався. Звісно, хотілося б у 2018 році помандрувати, та найближча перспектива — ​поки що Туреччина чи Болгарія. Сподіваюся, вдасться поєднати відпочинок з корисною справою — ​відвідати родичів. Якщо говорити про західні країни, то найбільше цікавить рівень життя, хотілося б побувати у тих країнах, громадяни яких живуть по-людськи, побачити одне з найкрасивішх міст — ​Париж, наприклад, або культурну столицю Європи — ​Відень.

 Ігор ЛАПІН,
народний депутат України (м. Луцьк):

— У мене ще немає біометричного паспорта. А у відрядження я їздив зі звичайним документом і відкривав візу, бо для поїздки в Ірак її необхідно мати. Запровадження безвізу з Європейським Союзом — ​це не найбільша перемога, але одна з них. Найбільша перемога буде тоді, коли здолаємо Путіна. Проте вектор розвитку держави вже не зміниться, і він направлений на європейські цінності, а не на російське самодержав’я.

 Олег ГАЛАСУН,
заступник голови Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині 
(с. Чаруків Луцького району):

— Зважаючи на те, що у нас немає інших перемог, то запровадження безвізу — ​таки перемога. На безриб’ї і рак риба. Для багатьох людей безвіз — ​це добре, але для країни загалом він несе і негатив. Адже багато українців виїжджають за кордон, і тепер їм ще легше це зробити. Особисто я безвізом уже скористався і збираюся робити це надалі: побував у справах (в тому числі фермерських) у Польщі та Литві. Так само і мої колеги їздили.

 Галина САЛІВОНЧИК,
директор ЗОШ I–II ступенів (с. Щитинська Воля Ратнівського району):

— Безвізом я не скористалася, але мрію побувати за кордоном. У селі люди, звісно, прив’язані до господарства, але прикро, що за стільки років роботи у школі вчитель загалом не може за свою зарплату просто подорожувати. А хотілося б побачити різні країни не по телевізору, а на власні очі.

 

 В’ячеслав СУДИМА,
заслужений працівник культури України 
(с. Рокині Луцького району):

— Хто хоч раз побував у Європі, знає, що є до чого прагнути. Я безвізом ще не скористався, але паспорт уже виготовляю. Тепер не потрібно стояти в чергах по півроку, важливо, щоб зникли і ті фірми-посередники, які заробляли на візах, а кошти, які витрачалися раніше на їх виготовлення, тепер спрямували в потрібне русло. Згадую американську вчительку-волонтерку, яка працювала у нашій школі. Одного дня каже так просто: «Завтра лечу в Японію, щоб побачитися зі своїм бойфрендом». Тоді мене це дуже дивувало, а тепер і ми маємо такі необмежені можливості. Але їздити на футбол чи концерт — ​це добре, та в основному молодь виїжджає на роботу, і важливо, щоб поверталася. Безвіз, може, когось підніме з дивана, щоб заробити гроші. Однак Президент має подбати, щоб люди отримували достойну зарплатню у своїй країні, а за кордон їхали лише відпочивати, щоб і до нас хотілося їхати іноземним туристам.

 Катерина МЕЛЬНИК,
заступник голови правління громадської організації «Університет 3-го віку», пенсіонерка (м. Луцьк):

— Спрощення перетинів кордонів не може не радувати. Людям це зручно і вигідно. Я ще у 2015 році виготовила біометричний паспорт, але оскільки безвізовий режим тоді ще не діяв, то мені відкрили візу на одну поїздку, а потім — ​на рік. У 2017–му — ​вже на три роки. Так що проблем із отриманням дозволів на перетин кордону не мала. Торік із членами громадської організації їздила на змагання до Словенії, Австрії, Угорщини, Польщі.

Безвіз, може, когось підніме з дивана, щоб заробити гроші. Однак Президент має подбати, щоб люди отримували достойну зарплатню у своїй країні, а за кордон їхали лише відпочивати, щоб і до нас хотілося їхати іноземним туристам.

І цього року збираюся. 24 лютого нас запрошують на загальнопольську зимову спортивну «Синьйориаду» (олімпіаду) людей поважного віку, у якій візьме участь  50 волинян. Чимало з них уже мають біометричні паспорти, тож про клопоти з отриманням дозволу, походи до візових центрів давно забули.

 Надія БАБЧАНЕК,
начальник відділення поштового зв’язку (с. Кідри Володимирецького району Рівненської області):

— Безвізовим режимом я ще не скористалася. І закордонного паспорта поки що не маю. Але збираюся його зробити, оскільки хочеться побувати десь на закордонних морях. І взагалі світу побачити. Це бажання «підігріває» молодше покоління. Коли, наприклад, моя дочка з’їздила у Єгипет і повернулася, сповнена нових вражень, то й собі кортить побачити піраміди — ​одне з семи чудес світу. А племінниці мої були в Дубаях — ​найбільшому місті Об’єднаних Арабських Еміратів. Я ж поки що лише на фотознімках, по телевізору бачила розкіш, яка там є. Залишалося дивуватись, коли дізналася, що ще 50 років тому Дубаї були невеличким портовим містечком. І ось так місто піднялося, коли тут знайшли нафту. І хоч в кінці минулого року візи для українців в Емірати було скасовано, закордонний паспорт все одно потрібний.

Бліц провели 
Людмила ВЛАСЮК, Лариса ЗАНЮК, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Кость ГАРБАРЧУК, Сергій НАУМУК, Катерина ЗУБЧУК, Мирослава КОЗЮПА, Євгенія СОМОВА, Алла ЛІСОВА, Олег КРИШТОФ, 
Олександр ДУРМАНЕНКО.