Курси НБУ $ 41.66 € 43.70
Бандера писав… гумор. Під псевдонімом Гордон

Волинь-нова

Бандера писав… гумор. Під псевдонімом Гордон

10 цікавих фактів про лідера Організації українських націоналістів, від дня народження якого 1 січня виповнилося 109 років

1. Доволі оригінальне, як для України, прізвище – Бандера – було б зрозумілішим в Іспанії або Італії (мовою цих країн воно означає «прапор»). Визначити його походження можна, знаючи, що рід Бандер був давньою священицькою династією Галичини, а в деяких районах Прикарпаття церковні корогви у ХVІІІ–ХІХ століттях селяни називали бандерами.

Степана Бандеру засудили до смертної кари, яку потім замінили на довічне ув’язнення. На суді він відмовився говорити польською мовою, а на запитання про громадянство відповідав: «Українське».

2. Степан Бандера очолив пропагандивний відділ ОУН у 22 роки, в 23 – став заступником Крайового Провідника, а в 24 – очолив Провід. «Я приймаю ваш вирок смерті», – заявив він, коли його обрали керівником Проводу.

3. Починаючи з четвертого класу гімназії, заробляв репетиторством гімназистів молодших класів. Упродовж 1928 – 1930 років Степан Бандера спробував себе в політичній сатирі: був постійним автором публікацій у гумористичному журналі «Гордість нації» під псевдонімом Матвій Гордон. У молодості був відомий під псевдонімами Лис, Баба, Степанко, Сірий, Малий.

4. Не вживав алкоголю, не курив. Попри хвороби серця та ніг (певний час у дитинстві навіть не міг ходити) займався спортом. Найкурйозніше те, що, маючи зріст 159 сантиметрів, захоплювався «кошиківкою» (баскетболом). Але у 1930–х середнім у Європі вважався зріст 165 – 170 см, тож Бандера під баскетбольним щитом не виглядав надто комічно. Ймовірно, він був незручним супротивником, оскільки був шульгою.

Ймовірно, він був незручним супротивником, оскільки був шульгою.

5. На початку 1930–х молодий революціонер закохується в кур’єрку між ОУН у Західній Україні й закордонним Проводом ОУН, керівницю жіночої мережі ОУН Ганну Чемиринську (Нусю). Невисокий юнак не справив враження на Нусю, яка віддала свої симпатії керівникові організаційної референтури Проводу українських націоналістів (ПУН) у Європі Ярославові Барановському, ставному красеню. Після цієї поразки Степан Бандера ставився до нього прохолодно. Постать Ярослава Барановського, який втратив у Празі організаційний архів ОУН, що потрапив до рук польських спецслужб, і брат якого – Роман – пізніше виявився таємним агентом польської поліції, породила чималі конфлікти в організації. У 1940 році небажання Андрія Мельника усунути Барановського від активної діяльності в ОУН стало одним із формальних приводів відходу Степана Бандери та його соратників від підпорядкування ПУН і створення ОУН (революційної), вона ж ОУН(б).

6. Найпомітнішою бойовою акцією ОУН за провідництва Бандери стало вбивство міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького, якого звинувачували у керівництві жорстокою «пацифікацією» Західної України. 15 червня 1934–го у Варшаві за наказом Бандери міністра застрелив бойовик ОУН Григорій Мацейко. Гучний судовий процес над членами ОУН 1935–1936 років примусив владу замислитися над «українським питанням». У народі оунівців вважали героями. Степана Бандеру засудили до смертної кари, яку потім замінили на довічне ув’язнення. На суді він відмовився говорити польською мовою, а на запитання про громадянство відповідав: «Українське».

7. Родина Бандер була багатодітною: четверо братів і троє сестер. Це не сприяло матеріальному багатству сім’ї. Через неможливість належно лікуватися в 1922 році від туберкульозу померла мати Степана Мирослава.

Бандера–батько (отець Андрій) за австрійських часів обстоював інтереси своїх парафіян, у 1918 – 1920 роках служив капеланом в Українській Галицькій Армії.

22 травня 1941–го Андрія Бандеру разом із доньками Мартою та Оксаною арештували і вивезли до Києва, де 8 липня цього ж року засудили до страти. Марта так і згинула на засланні у Красноярському краї, а Оксана змогла повернутися в Україну аж у 1989–му. Вона – остання з дітей Андрія – вмерла в Стрию 25 грудня 2008 року.

Через потребу у конспірації навіть діти (мав трьох) не одразу дізнались, хто їхній батько.

Брати Степана Бандери стали активними учасниками ОУН. Олександр закінчив Львівську політехніку, навчався в Італії, захистив докторську дисертацію з економіки. Одружився з донькою графа Чіано, син якого був чоловіком доньки Беніто Муссоліні. Під псевдонімом Тарасик працював у римському осередку ОУН. Наприкінці літа 1941 року повернувся до Львова, був арештований гестапо й ув’язнений у концтаборі «Освенцім», де загинув у 1942–му. Брат Василь влітку 1941–го очолив структури оунівської Служби безпеки на Станіславівщині, загинув у 1942–му в «Освенцімі». Наймолодший із братів Богдан був учасником боротьби за незалежність Карпатської України, потім із похідними групами ОУН пройшов у 1941 році на територію Південної України, де арештовувався гестапівцями, втікав, знову поринав у боротьбу, загинув у бою зі спецвідділом МДБ 19 грудня 1949–го.

8. З 5 липня 1941 року по 27 вересня 1944-го Степан Бандера перебував у нацистському концентраційному таборі «Заксенгаузен» (за відмову відкликати декларацію про незалежність України). Провідувати його дозволяли лише дружині Ярославі, яка виконувала роль зв’язкової з ОУН. Провідником організації у той час був Роман Шухевич.

9. Після війни сім’я Степана Бандери жила у Німеччині під прізвищем Попель. Через потребу у конспірації навіть діти (мав трьох) не одразу дізнались, хто їхній батько.

Його труну засипали привезеною з України землею та покропили водою з Чорного моря. На могилу лідера ОУН було покладено 250 прощальних вінків.

10. 15 жовтня 1959 року Степана Бандеру в під’їзді власного будинку вбив агент КДБ Богдан Сташинський. Його зброєю був пістолет–шприц із синильною кислотою. Степана Бандеру поховали 20 жовтня 1959 року на мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф на 43–му полі. Його труну засипали привезеною з України землею та покропили водою з Чорного моря. На могилу лідера ОУН було покладено 250 прощальних вінків.

Левко КІТ

Telegram Channel