Не переплутайте: Пух – ліворуч.
У Китаї заборонили Вінні-Пуха, а в Росії оголошують «анафему» Лаймі Вайкуле
Найрезонансніші події в житті країни та світу очима наших журналістів
Улюблений усіма ведмедик — поза законом у Піднебесній!
Причина поважна: на героя творів Алана Александра Мілна — Вінні-Пуха — схожий лідер держави Сі Цзіньпін
Цю схожість усіляко намагають використати й обіграти китайські користувачі інтернету та опозиція. Тож під забороною в цій країні і мультфільм, і саме слово Вінні–Пух — воно вважається небажаним. Але це не все, — крім Пуха, в немилість потрапило ще 30 різних слів і навіть букв із цифрами! Наприклад буква N.
Думаєте, з глузду з’їхали китайські цензори? Все просто: буквою N можна позначити невизначену кількість. А в Китаї саме збираються дозволити їхньому лідеру Сі Цзіньпіну керувати державою не два терміни, а довічно, тобто N років. Але — тс–с-с, а то ще почують…
«За Леніна, за Сталіна»: як на Чернігівщині бережуть портрети «вождів»
У центрі міста Новгорода-Сіверського поблизу кордону з Росією на водонапірній башті (на фото) досі збереглись мозаїчні зображення кривавих лідерів СРСР
Місцева влада оберігає ці «твори», встановлені ще в 1943 році, і не реагує на вимоги Інституту національної пам’яті демонтувати їх у рамках Закону про декомунізацію. Мер міста Олег Бондаренко («Опозиційний блок») виправдовується, що вони приваблюють туристів, які хочуть подивитись на «вежу тиранів».
Натомість представник Інституту національної пам’яті Сергій Бутко заявляє: «Уявіть собі замість комуністичних вождів на новгород–сіверській башті зображення Гітлера, Гіммлера або інших нацистських злочинців. Природна реакція — блюзнірство, образа пам’яті мільйонів жертв». Історик наполягає: демонтовані портрети можуть зберігатись тільки в музеї.
Хоча, судячи з усього, в музей треба здавати не тільки мозаїки, а й мера…
Іспанець 20 років малює картинки для неписьменної бабусі
74-річна Енкарна Алес покинула школу у вісім літ, аби працювати
Вона любить побалакати по телефону з друзями та родичами, але не може прочитати імен поруч із номерами в телефонній книзі, бо не освоїла азбуки і письма. Тому онук Педро в 11 років почав малювати поруч із ними зображення, щоб бабуся могла запам’ятати, де чий номер. Коли вони потрапили в інтернет, то стали дуже популярними. «Щоразу, коли я повертаюсь додому, сідаю і малюю їй нові картинки, — каже 31-літній Педро Ортега. — Це стало чимось особливим між нами двома».
Чудовий приклад для онуків усього світу, як цінувати стосунки зі своїми бабусями та дідусями!
«Ах вернисаж! Ах вернисаж! Я вам спою, что Крым не ваш!»
64-річну латвійську співачку Лайму Вайкуле цькують за те, що вона відмовилася виступити на окупованому півострові
«Не поїду співати у Крим ні за які гроші», — заявила вона під час нещодавніх гастролей в Одесі.
Із засудженням цих слів одразу ж відгукнулось чимало відомих російських діячів: директор Великого Московського державного цирку Едгар Запашний, актор Станіслав Садальський, продюсер співачки Валерії Йосип Пригожин, член громадської ради при міністерстві оборони Росії, головний редактор журналу «Национальная оборона» Ігор Коротченко та інші. Мовляв, якщо не хочеш співати в Криму — ні ногою більше в Росію, яка тебе колись завдяки російській мові зробила знаменитою і тепер годує. І це вони кажуть артистці, яка виступала проти заборони кремлівським артистам гастролювати у Латвії.
Але Лайма виявилась не з лякливих. Сказала, що любить своїх шанувальників у кожній країні. Що не жалкує про розпад СРСР, бо це дало змогу молоді побачити світ. І що таки не поїде у Крим аж до того часу, поки з нього не знімуть санкції! «Я знаю, що нам, європейцям, заборонено працювати на півострові. Тому кажу, що не буду. Це хіба треба обговорювати? Усе дуже просто. Чого ви так вчепилися?» — ще раз повторила вона.
Але доводити щось у теперішній Росії — як горохом об стіну. Там бачать тільки свою імперську пиху. Пересварились з усіма сусідами і налаштували проти себе півсвіту. З такими темпами їх самих скоро далі Рязані ніхто на гастролі запрошувати не буде.
Перша українка у Гонконзі відкрила там перший український ресторан
Олена Ванг із Києва керує у цьому мегаполісі закладом «Іван Козак»
У Китай вона поїхала, щоб продавати пекінесів (декоративна порода собак). Там познайомилася з майбутнім чоловіком Айваном. «Коли одружилися і зробили мені документи, виявилося, що я перша українка, яка поселилася в Гонконзі», — розповідає Олена Ванг.
Ресторан вона відкрила 17 років тому через ностальгію за батьківщиною. «Дуже сумувала за домівкою і нашою культурою. Не було земляків, із якими могла поспілкуватися. Найбільше часу забрали декорації. Усі возила з України», — згадує Олена. На вході до закладу стоїть статуя козака у людський зріст. Він тримає бочку. «Це наш талісман, — каже українка. — Його замовляла у китайських майстрів. Привезла їм з України сувенірну глиняну фляжку. Але коли приїхали забирати козака, у нього було китайське обличчя. Довелося півдня позувати, щоб із мого обличчя зробили нову статую». Зараз наших земляків у Гонконзі побільшало. Вони збираються саме у ресторані Олени. На свята приходить до 70 осіб.
Тепер наші громадяни все частіше їдуть на заробітки чи проживання навіть у такі екзотичні країни, як Китай. Тож якщо раптом доля занесе у Гонконг, згадайте, що і там є шматочок України.
