Я тебе не ігнорую
Моя донька малює в розмальовці, а я прошу подати Романові шортики, що лежать поруч. Мені довелося повторити своє прохання ще двічі, а потім знову сказати, де вона має їх узяти. «Мамо, вона прикидається сліпою! І тебе ігнорить!» — не витримує старшенький, який традиційно не пропускає жодного промаху сестри. Я ж тільки усміхаюся: колись трапилася розповідь про психологічне дослідження, що пояснює таку начебто неслухняність дитини
Отож якщо ваша син чи донька не чує вашого звертання, коли робить щось своє (дуже захопливе), не сердьтеся і не дивуйтеся! Це особливість дитячого мозку: чути, але не слухати, дивитися, та не бачити. Таке буває через нерозвинену периферійну увагу, основна ж бо теж зайнята «найцікавішою у світі справою». Це явище учені назвали «сліпотою неуважності».
Професор Ніллі Лейві з університетського коледжу Лондона розповідає, як це працює: «Якщо, переходячи дорогу, дитина намагається застібнути «блискавку» на куртці, вона може не побачити машин, що наближаються, тоді як сформований дорослий мозок не мав би з цим жодних труднощів… Батьки та ті, хто доглядає за дітьми, повинні розуміти, що із зосередженням уваги бодай на простому завданні вони менше усвідомлюють, що діється навколо, порівняно з дорослими».
«Здатність сприймати те, що відбувається поза межами безпосередньої уваги, розвивається в процесі дорослішання. Чим молодша дитина, тим вищий ризик, пов’язаний зі сліпотою з неуважності».
Як же це з’ясували? Експериментально. Спочатку перевіряли дорослих. У цьому експерименті дослідники Сімонс і Шабрі попросили учасників переглянути відео, на якому люди грають у баскетбол, а також сказали, щоб вони підрахували кількість проходів або кидків. Потім у них запитали, чи помітили щось незвичайне під час перегляду. Близько половини учасників нічого такого не бачили. Що ж оминуло їхній зір? У деяких випадках сценою прогулювалася жінка в костюмі горили — вона навіть повернулася до камери, стукнула себе в груди і пішла. Чому ж так? Секрет у тому, що люди максимально зосередили увагу на складному завданні, відтак «горила» стала для них невидимою. Сліпота через надто сконцентровану увагу. У дітей показник такої «незрячості» значно вищий! Як інформує сайт BBC, професор Ніллі Лейві попросила більш як 200 відвідувачів лондонського Музею науки вибрати найдовший рядок на екрані в сімох ситуаціях. В одній із них на екрані на мить з’являвся чорний квадрат. Пізніше запитували учасників, чи вони його зауважили. 90% дорослих помітили квадрат, а серед 7–10–літніх дітей його побачили менше 10 відсотків. Серед підлітків 11–14 років результат був також гіршим, ніж у дорослих, причому периферійна увага і далі послаблювалась, якщо завдання ускладнювали. До експерименту вважали, що старші діти уважніші, однак дослідження показало: до 14 літ периферійна увага ще не сформована. Батькам необхідно знати про цю фізіологічну особливість! Це важливо з міркувань безпеки дитини і… щоб не втрачати самовладання, коли вона вас нібито слухає і зовсім не чує, мовби дивиться і не бачить.
«Здатність сприймати те, що відбувається поза межами безпосередньої уваги, розвивається в процесі дорослішання. Тож чим молодша дитина, тим вищий ризик, пов’язаний зі сліпотою з неуважності», — зазначає вчений.
Відчуваю, що ви читаєте і пригадуєте дорослих, які виявляють також добрячу «сліпоту». (І у мене вони перед очима.) Таке явище психологи пояснили не їхньою незрілістю, а свідомою здатністю «відмикати» несуттєві подразники, щоб мати змогу зайнятися надважливим. Згадайте популярний образ генія–дивака, який не може дати собі ради в побуті. За обробку зорової інформації відповідають великі ділянки мозку, тому раціональніше взагалі не зачіплюватися за несуттєві дані. Але що цікаво — наш мозок створює ілюзію, нібито він постійно все контролює, тому нам так дивно почути, що пропустили щось важливе.
Отож коли моя доня вперто доводить, що я зовсім не казала того, що гучніше повторюю вже втретє, я впокорюю своє бажання дратуватися знанням про сліпоту з неуважності.
Що ви умієте робити, щоб не сердитися на неслухняних дітей? Пишіть на мою електронну пошту [email protected] або ж на адресу редакції.
