Коханий Ніколо тепер через суд забирає в українки дитину

-В Україні я працювала педагогом. Тоді нам півроку затримували зарплату, і я вирішила поїхати за кордон, щоб фінансово допомогти батькам та заробити на операцію татові. Згодом познайомилася з італійцем, почали зустрічатися, він був небагатим, мав квартиру на позиці в банку і машину, але мені здавався хорошою людиною, — ​розповідає Інна.

Італієць Ніколо декілька років обіцяв одружитися з Інною, але до цього так і не дійшло. У громадянському шлюбі в них народилася дівчинка Аннета. Вона з’явилася на світ на 7-му місяці вагітності, тож мала слабкий імунітет, лікарі діагностували атрофію аденоїдів. Тому Інна не могла поєднувати роботу з догляду за літніми людьми і виховання своєї дитини — ​стала безробітною.

Улітку 2015 року Інна з донькою поїхали на канікули в рідне містечко на Івано-Франківщині й більше не повернулися назад.

У відповідь на її заяву про стягнення аліментів Ніколо заявив про викрадення дитини, просив суд визнати незаконним утримання доньки на території України та негайно повернути дочку до Італійської Республіки.
 

— Як народилася Аннета, Ніколо ні однієї ночі не встав до неї, навпаки, сердився: дитя заважає. Він дуже скупий для себе і для своєї доньки. Навіть позичав у мене, і мені доводилося просити, щоб повернув гроші. Він залежний від лотерей — ​більше 100 євро на тиждень витрачав на них. Ще Ніколо «звихнутий» на футболі, в нього декілька тренувань в тиждень, і вдома протягом дня він майже не бував. Щодня випивав 330 грамів пива чи півпляшки вина… Лікарі рекомендували купувати донечці молоко вітамінізоване, то він не давав грошей, а казав, щоб я йшла в банк за своїми. Деякі старі та зношені речі для доньки подарували його родичі. Але на одяг та харчування він не тратився. До 2012 року було ще добре, бо в мене на рахунку були заощадження, — ​каже Інна.

Жінка пояснює, що батько Аннети ніколи не виконував своїх обов’язків щодо догляду, виховання дитини, це і змусило її поїхати з Італії назавжди. Більше того, чоловік постійно принижував її, фінансово не забезпечував, застосовував фізичну силу до неї та дочки, і вона не змогла вже терпіти цього.

— Його не цікавили дитина і сім’я. Він казав, що це моя донька. У 2014 році перед Великоднем в Аннети підвищилася температура, ми звернулися до пункту «швидкої». Наступного дня вирішили прогулятися містом. Донька побачила гірку і захотіла покататися, але я не дозволяла, адже вона могла розігрітися і захворіти, бо ще холодно на вулиці. Переживала, щоб її самопочуття не погіршилося. Ніколо почав бити мене, бо я не пускаю дитину на гірку. Копав на вулиці, на центральній площі міста, і ніхто навіть не відреагував на це, не викликав поліцію. Всі байдужі.

— Я прийшла додому, в мене спухла нога, а Аннета притулилася до мене і плакала. Ніколо нібито визнає, що бив мене лише раз на площі, але таких випадків було багато. Якось ще він захотів узяти доньку з високою температурою на футбол, я не пускала. Тоді він почав бити на сходах у будинку. Я кричала і дитина плакала, бо бачила все це… Проте в італійській поліції не зафіксували побоїв, бо мені сказали, що як тільки це зроблю, дитину заберуть соціальні служби, — ​розповідає Інна.

Провівши декілька місяців у рідному домі, жінка вирішила позиватися до суду про визначення місця проживання дитини з нею та про стягнення з чоловіка аліментів.

— У мене в одному з міст Івано-Франківщини є однокімнатна квартира з ремонтом, яку я купила на гроші, зароблені в Італії. Ми коли вперше приїхали сюди влітку і поспали з донькою, вона сказала: «Мамо, це місце — ​найкраще на землі», — ​плаче Інна.

У відповідь на її заяву про стягнення аліментів Ніколо заявив про викрадення дитини, просив суд визнати незаконним утримання доньки на території України та негайно повернути її до Італійської Республіки. Зазначимо, що виїзд Інни з дівчинкою з Італійської Республіки було здійснено за добровільною згодою Ніколо — ​що і вказано в матеріалах справи.

— Проте Головне управління юстиції України захищає його, а не мене — ​українку. Коли ми їхали з Італії, я не обіцяла йому, що повернуся, і він не давав навіть грошей на зворотний квиток. Ніколо був би згідний із рішенням суду щодо визначення місця проживання дитини в Україні, якби не йшлося про аліменти. Суд призначив їх, спочатку 450 євро в місяць, потім, після його апеляції, — 200, але вже два роки він не дає жодної копійки, — ​каже жінка.

Наприкінці 2016 року Івано-Франківський міський суд відмовив італійцю в позові щодо повернення дитини, і він подав апеляцію.

Упродовж двох років розгляду справи італієць декілька разів бачився з донькою. Маленька Аннета намагалася пояснити татові, що не хоче повертатися в Італію, адже їй подобається жити в Україні з мамою. І працівники служби у справах дітей теж вважають, що переїзд зараз не потрібний. Проте на початку цього року Апеляційний суд Івано-Франківської області постановив задовольнити позов Ніколо щодо негайного повернення дочки в Італію.

— Я не можу це зробити, бо не маю документів. Також проти мене Ніколо написав заяву в поліцію, що викрала дитину. Тому я не можу перетнути їхній кордон, бо мене посадять у в’язницю терміном на рік. Цей час він може використати для того, щоб позбавити мене батьківських прав… Адже в рішенні суду вказано, що мама незаконно утримує дочку і в моєму супроводі вона має повернутися в Італію. Тобто ​примусово вислати на смерть, аби мене там добили…

Жінка дуже здивована, що суд став на бік її агресивного чоловіка, в якого безліч боргів.

— Проти нього відкрита справа в Італії: він побив поліцейського через те, що той не хотів сплачувати штраф за неправильну парковку. Він побив мого батька-інваліда. У нього немає власного житла, взяв у кредит машину. Зараз Ніколо реально не зможе опікуватися дитиною і не зможе її утримувати. Він працює з 6-ї до 19-ї, цв нього не буде часу на доньку, тому Аннету після приїзду в Італію помістять у реабілітаційний центр. Після цього її буде переведено в дитячий будинок, де з часом якась італійська сім’я зможе стати опікуном. Йому не потрібна дитина. Я не знаю, як наш суд прийняв таке рішення?! — ​плаче жінка.

Зараз Інна оскаржує в касаційному порядку поставу Апеляційного суду, адже якщо не зробить цього, Ніколо в будь-який момент може забрати Аннету з України в Італію.

Імена героїв публікації змінені за бажанням героїні.

Петро МАКАРУК, за матеріалами mi100.info.