Читачка «Цікавої газети на вихідні» відгадала, що в «Гарбузі із секретом» ми заховали світлину лелеки.
«Птаха ця над хатою кружля — там народиться прегарне немовля»
Прочитала завдання і зрозуміла, що у «Гарбузі із секретом» за 11 квітня — фото мого «сусіда». Правда, живе дядько Іван тут не постійно, бо не звик до наших морозних зим, восени летить із сім’єю у теплі краї
Признаюсь, не раз тихцем спостерігала за ними. Уявляєте, вони сплять, стоячи на одній нозі і, змінюючи її, не прокидаються. А ще вони справжні гурмани: обожнюють французьку кухню, не відмовляться й від азійських страв із черв’ячками та комашками.
Дім їхній — на електроопорі. З міцних довгих галузок роблять основу, менші кладуть зверху, всерединi встилають сiном, травою, мохом. Спочатку гніздо має близько метра в ширину і кількадесят сантиметрів заввишки. Та з роками може сягати 2 метрів у дiаметрi i більше тонни ваги! У Німеччині відоме гніздо, в якому виросла ціла династія чорногузів — протягом 381 року (1549–1930). Раніше буслики селились на будівлях та розлогих деревах. Тепер ідуть «у лапу» з часом — обжили електричнi й телефоннi стовпи, водонапірні башти. Стали гнiздитися навіть на залiзничних станцiях, на опорах контактної мережi. Якщо у 1931 році на території УРСР 68% гнізд містилися на будівлях, то в
2004–2005 — лише 9%.
Лелеки — хороші батьки. Разом висиджують пташенят, годують їх. До трьох тижнів один із батькiв постiйно залишається з малятами: зігріває, захищає вiд ворогів та негоди. Лише коли лелечата підростуть, відлучаються за їжею обоє птахів. Аж на 54–55–й день молоді буслики пробують літати. Але ще 2 тижні дорослі годують пташенят, поки зміцніють крила. Найчастіше до вильоту доживає 2–5 лелечат, а рекорд належить угорським бузькам: у 1999 році пара виростила 8 пташенят! Жорстокими лелек вважають через те, що хворих малюків вони викидають із гнізда.
Родина боцюнів (так у нас їх називають) — привітні й дружелюбні сусіди, та якщо їх розгнівати чи заподіяти зло, можуть і хату підпалити, і змію у двір підкинути, і лихо велике накликати. Весною найкраще зустріти птаха, ще коли він летить у небі, — тоді багато подорожуватимеш і рік буде щасливим.
Спочатку лелече гніздо має близько метра в ширину і кількадесят сантиметрів заввишки. Та з роками може сягати 2 метрів у дiаметрi i більше тонни ваги.
Білий лелека водиться майже на всій території України. Найбільше цих птахів — у пiвнiчно–західних областях. Їхній мiграцiйний шлях проходить через «ворота» мiж Карпатами i Чорним морем, далi — через Балкани, Туреччину, Малу Азiю до Середземноморського узбережжя. Потiм звертають на пiвдень i через Близький Схiд, Синайський пiвострiв прямують у долину Нiлу, вздовж нього — на пiвдень Африки. Цікаво, що різні напрямки перельоту можуть мати молоді лелеки, які вивелися в одному гнізді. Так, у 1974 році виявили двох закільцьованих птахів з одного виводку: першого — у Франції, другого — в Угорщині. Шлях із Європи до Південної Африки займає у чорногузів до 2 місяців, зворотний — близько 1,5 місяця. На місцях зимівлі лелеки ведуть кочове життя, зупиняючись там, де вдосталь їжі.
Здебільшого птахи мігрують до Південної Африки, але в окремі роки зимують і північніше — у Кенії й Танзанії. Хоча відомі й випадки вірності місцям зимівлі. Приміром, закільцьований лелека Боб, який гніздився у Шлезвіг–Гольштейні (північ Німеччини), протягом 10 літ з’являвся щоразу на тій же фермі в Зімбабве. У 2013–му в Єгипті бузька запідозрили у шпигунстві, прийнявши за спецобладнання кільце, за яким відстежують шлях міграції птаха.
Усе ж мала певні сумніви, чи справді у «Гарбузі із секретом» заховали світлину боцюна. Знаю легенду про те, як Бог перетворив чоловіка на лелеку, бо той розв’язав мішок зі зміями. Однак не чула, щоб його називали Іваном. Виявилося, це чи не єдиний птах, якому дають ім’я. На Поліссі його часто звуть Іваном, Василем чи Максимом. А ще є безліч народних назв: чорногуз, бусол, боцян, боцюн, бузько, гайстер, бушель, бушля, бусень, айстер, гастір. Деякі трапляються лиш у місцевих говірках: жабоїд (Полісся), длекотень (Чернігівщина), бовдур (Сумщина), веселик (Житомирщина), гова (Закарпаття), кукостверк (Буковина).
Одна з арабських назв білого лелеки — «хаджі–лаклак» — «буслик–паломник». За повір’ям, на чорногузів перетворюються душі мусульман, котрі ні разу не здійснили передбаченого Кораном паломництва до гробу пророка Магомета, тож змушені це робити після смерті як птахи. А знаєте, чому в боцюнів чорні крила? Легенда розповідає: на солом’яній стрісі хати, де жила сім’я з двома малюками, було гніздо чорногузів. Якось оселя загорілася. Заметушилися лелеки, стали кликати господарів. Ті були далеко в полі і не чули, тож птахи кинулися у вікно й винесли дітей. Відтоді в них чорні кінці крил, червоні ноги і дзьоб — обпалені.
Звичайно, Грицько Гарбуз не був би собою, якби не згадав у вікторині про спорт. Арвідас Сабоніс — легендарний баскетболіст, уродженець литовського Каунаса. За даними орнітологів, у цій країні — близько 20 тисяч пар чорногузів, а щільність їх розселення найвища у світі. Білий лелека — національний птах Литви, є тут навіть свято на його честь. День повернення лелеки (лит. gandras — лелека), або Гандрінес, відзначають 25 березня. А ще, коли мандруєте Литвою і полюбляєте «зелений туризм», шукайте лелеку на зеленому тлі. Цей знак — щось на кшталт зірочок у готелях. Один боцюн — найпростіші умови, типу хостелу, з ночівлею на сіні. П’ять бусликів — королівський номер та сільський all inclusive вам гарантовані. І, можливо, там, як співав Дзідзьо, до вас завітає литовський бузько, щоб через дев’ять місяців принести Ганнуську!
Ольга ВЕКЕРИК
