«На виборах «Голос» набере рівно стільки, щоб не пустити до парламенту Порошенка і не пройти самому» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 23.88 € 26.49
«На виборах «Голос» набере рівно стільки,  щоб не пустити до парламенту Порошенка  і не пройти самому»

«І сам не гам, і Порошенку не дам?»

Фото glavcom.ua.

«На виборах «Голос» набере рівно стільки, щоб не пустити до парламенту Порошенка і не пройти самому»

Штучний селекціонер із YouTube підкинув мені «Ідіократію» — фільм, що його я свого часу пропустив. Щиро кажучи, про це зовсім не шкодую. З погляду кіномистецтва він навряд чи сміє претендувати на вічність. Але як дотепно реалізована футурологічна картинка про наше дуже ймовірне завтра. «Ідіократія» таки справляє враження

Фільм показує цілком життє­ствердний світ, побудований людьми зовсім недурними. Тільки от будували вони його, орієнтуючись винятково на ідіотів. Тому в цьому світі замість мови — примітивний мережевий діалект, пересипаний лулзами і лолами. Тому президент країни — відомий рестлер, він же зірка порноіндустрії.

Цей чудовий світ ми впізнаємо вже тут і тепер. Ми щодня зіштовхуємося з його більш ніж промовистими прикметами.

Виглядає так, що наш новий парламент набиратимуть за тегами із сайту ragu.li: актори «Ліги сміху», ретро–співаки і співачки, пластмасові діви та всі можливі «звьозди» попсового штибу. Це вже навіть не славнозвісні «водії й масажистки», а щось гірше. Тріумфальне обрання на президентську посаду одного з представників цього бізнесу відкрило скриньку Пандори, і попса на всі свої голоси завищала: «Я теж так хочу!»

І слушно: всі вони нічим не гірші.

«Новими політиками» відтепер стають, умовно кажучи, артисти: до нудоти знайомі фізіономії з телебачення та інстаграму — Вовка, Юзик, Лисий. А ще Олег Винник та Віктор Павлік, які отримали пропозицію балотуватися до Верховної Ради за списками партії «Моя стабільність». Схоже на те, що народові їх усе ще мало: в мережах, на телеекранах мало, мало на стадіонах, в кінофільмах і серіалах. Треба, щоб і в парламенті вони масово тішили наші демократичні смаки. Тож і Оля Полякова вже заявляє про створення жіночої партії.

Це вже навіть не славнозвісні «водії й масажистки», а щось гірше. Тріумфальне обрання на президентську посаду одного з представників цього бізнесу відкрило скриньку Пандори, і попса на всі свої голоси завищала: «Я теж так хочу!»

Мало, все одно мало. Треба, щоб їх ішло більше. Де політичний мегапроект DZIDZIO? Чому не оголошує створення нової партії Павло Зібров? А яке широке електоральне поле в Лоліти! Де вона? Чому досі не об’єдналися в потужну політсилу нового європейського зразка Тіна Кароль, Даша Астаф’єва і MARUV?

Усі — в парламент! Я відчуваю — ви пройдете. Все у вас складеться, все вам проканає й обломиться. А нам буде щастя. От лиш кому не проканає, то це «Голосу» з Вакарчуком. Не знаю, звідки це відчуття, проте щось мені підказує: на виборах вони наберуть рівно стільки, щоб не пустити до парламенту Порошенка і не пройти самим. Щоб недобита решта притомних виборців дружно заспівала багатообіцяльному Святославові: «Дякуєм тобі!..» Після чого поїхала з країни геть.

Зате лідером електоральних симпатій була й залишається партія «Слуга народу». Її підтримка вже, кажуть, наближається до 50 відсотків. І це ще не межа. Хоч дехто з цього приводу і сміється (мовляв, немає насправді такої партії, віртуальна вона!), щось мені й тут підказує: могутній кадровий резерв старої Партії регіонів недаремно стільки років натерпівся в очікуванні своєї миті. Усі вакантні місця «Слуги народу» заповняться — легко і вмить — перевіреною кадрою молодих регіонів. Запанують вони, браття, у нашій сторонці. Ех, запанують — мало не здасться!

Красиве все таки словосполучення: електоральні симпатії. Вони вирішують усе. Будь симпатичний — і виграєш. Варто додати: від симпатії до ідіократії — лише крок. До майбутньої парламентської коаліції «Ліга сміху» (вона ж «Сказочная Русь») цілком очікувано доєднається ще й симпатичний кавказький шоумен зі старшої когорти політиків. Колишній грузин, а нині патріот України прилетів і каже: «Я просто повертаюся до себе додому».

Як чудово, що в нього знову знайшовся дім. Але де і як тепер жити нам?

Юрій АНДРУХОВИЧ,
поет, прозаїк, перекладач, громадський діяч

Джерело: zbruc.eu.