Льон із волинських Журавичів продавали в Англію - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 23.69
Льон із волинських Журавичів продавали в Англію

Данило Лихач: «Головне правило керівника — не красти і не брехати».

Фото Костя ГАРБАРЧУКА.

Льон із волинських Журавичів продавали в Англію

Про це розповідає колишній голова колгоспу «Дружба» Данило Лихач

Таких людей нинішня молодь називає «динозаврами». Він із покоління управлінців, які ще добре пам’ятають Микиту Хрущова та його реформи. Правила життя Данила Лихача були прості: ніколи не крав і не брехав. Він жартує, що коли став головою, то навчився пити горілку й матюкатися

— Як доживу до грудня, то мені буде 91 рік, — наголошує Данило Дем’янович. — Родом я із поліського села Нічогівка Маневицького району. В 1950–ті не вистачало кваліфікованих кадрів. Навчався у Волинській сільськогосподарській школі голів колгоспів — другий випуск. Мені дуже легко давалася наука. Як Сталін умер, то її закрили. Розпочинав свою роботу парторгом у колгоспі імені Суворова в селі Красноволя. Був добре знайомий з Іваном Грушецьким, який з 1951 до 1961–го очолював Волинський обком партії. З головою облвиконкому Юхимом Ярощуком не раз пив горілку.

Данило Лихач розповідає, що колгосп у Журавичах він очолив 8 березня 1960 року. Їх об’єднали із селами Домашів та Микове і господарство стало називатися «Дружба». Колишній керівник ще й нині добре пам’ятає, як почали сіяти льон та заробляти чималі гроші.

Усе робили вручну: рвали, сушили, сортували, а згодом переробляли. Коли перевиконували план, то платили значно більше за здану сировину. То вони трохи хитрували. У звітах писали, що посіяли 60 гектарів, а насправді було 70 і більше. Хто ж міряв ті площі?

Крім льону та зернових, колгосп «Дружба» вирощував буряки, адже мали 5 тисяч гектарів землі. За словами керівника, вони тримали 2 тисячі голів великої рогатої худоби, 
з них — 600 корів.

— Наші колгоспники отримували високі зарплати. Тільки за перший рік у нас було 900 тисяч карбованців прибутку, з них 700 тисяч виплатили людям, — пригадує Данило Дем’янович. — Знаєте, коли керівництво не краде, то й звичайні селяни живуть добре. Запровадили так звану прогресивну оплату. Люди брали льон додому й сушили в хатах на печі, тільки щоб заробити. Працювали цілими родинами, адже були стимули до праці. Мені колгоспники повірили, і ми їх не обманули. Не хочу хвалитися, але здавали високоякісну сировину, бо наш льон продавали за валюту в Англію. Саме в ті роки почало розбудовуватися село Журавичі. Відкрили санаторій та торфобрикетний завод.

Крім льону та зернових, колгосп «Дружба» вирощував буряки, адже мали 5 тисяч гектарів землі. За словами керівника, вони тримали 2 тисячі голів великої рогатої худоби, з них — 600 корів.

Тільки 16 літ очолював господарство Данило Лихач. У нього дуже сильно погіршився зір, і у 1976 році йому дали групу інвалідності. Голова колгоспу став пасічником. Офіційно була оформлена дружина, але він доглядав бджіл понад 15 літ.

Цікавлюся в мого співрозмовника, чи стежить він за подіями в Україні та світі.

— Звичайно, — жваво відповідає дідусь і відразу запитує мене, — поясніть, чому долар дешевшає, а ціни зростають?