Курси НБУ $ 26.30 € 30.54
Голова сільради «мобілізував»  27 земляків і сам пішов на фронт

Ростислав Гресик із підопічними бійців.

Волинь-нова

Голова сільради «мобілізував» 27 земляків і сам пішов на фронт

Більше року Ростислав Гресик захищав цілісність України у зоні АТО. Він, командир однієї з рот ремонтно-відновлювального батальйону 14-ї окремої механізованої бригади, був на лінії вогню між містом Щастя та селищем Станиця Луганська

Про Ростислава Олексійовича наша газета розповідала у вересні цього року. Тоді читачі й дізналися про цього чоловіка — ​недавнього голову Прохідської сільської ради, що у Ратнівському районі. Після мобілізації у березні 2015-го він працював у Ратнівському райвійськкоматі і після того, як упродовж 2014–2015 років відправив у зону АТО 27 своїх земляків, сам поїхав на Схід України — ​туди, де війна. Хоч і міг бути звільненим від служби за законом, оскільки є батьком чотирьох дітей. Коли у вересні ми з ним говорили по телефону, то Ростислав Олексійович тішився, що всі хлопці-земляки, яких відправив за мобілізацією в АТО, повернулися додому живими, здоровими, за винятком одного, який отримав поранення. А дев’ятеро після мобілізації продовжили службу у Збройних силах України вже за контрактом.

Ростислав Гресик із підопічними бійців.
Ростислав Гресик із підопічними бійців.

 Контрактник і Ростислав Гресик. На початку жовтня він повернувся зі Сходу України. Після відпочинку ось уже четвертий тиждень несе службу у Ратнівському райвійськкоматі. Цими днями у телефонній розмові чоловік говорив насамперед про таке:

— Слава Богу, ніхто у підрозділі не загинув. Був лише один самостріл (це те, про що ми не завжди знаємо. — ​Авт.) Капітан покінчив із життям.

І про причину такого явища тут же додав:

— Якщо людина на війні рік, а то й більше, то це вже забагато, і, буває, не витримують нерви. Навіть короткотермінова відпустка — ​не порятунок. Ви ж уявіть, що у кожного, хто в окопах там, на Сході України,  ​є ще і сім’я. Якби ж то жив тільки тим, що на війні відбувається. А ще ж телефонуєш додому і чуєш від дружини, дітей про якісь проблеми, а ти — ​військовозобов’язаний, не можеш покинути все і кинутися допомагати рідним.

Ростислав Олексійович міг бути звільненим від служби за законом, оскільки є батьком чотирьох дітей.

Головне побажання на наступний рік, як говорив Ростислав Олексійович, одне: щоб нарешті настав мир і спокій. Цього хочуть всі — ​і ті, хто в окопах, і ті, хто живе в так званій сірій зоні.

— Це такі ж люди, як і ми з вами, — ​каже з цього приводу чоловік. — ​Я спілкувався з місцевим головою сільської ради, на пошті і в медпункті зустрічався з місцевим населенням. Вони теж втомилися від війни і з розумінням ставляться до українських військових.

Коли мова зайшла про життя на «гражданці», Ростислав Гресик сказав, що, на жаль, не просто оформити посвідчення учасника бойових дій. Якщо раніше потрібно було пред’явити документ про вхід у зону АТО і вихід з неї, то тепер цього мало — ​ще якісь додатково папери треба подавати. Процедура затягується.

…До речі, на фото, яке ми друкували у вересні, коли Ростислав Гресик був на передовій, — ​наш герой із двома собачками-дворнягами. Про цих чотирилапих друзів — ​окрема історія.

— Це наші підопічні, — ​розповів Ростислав Олексійович. — ​Маленькими цуценятами підібрали ми їх, підгодували, виростили і подружилися. І, до речі, коли настав час повертатися додому, то не залишили їх напризволяще. На жаль, одного з собак, з якими я сфотографований, уже нема — ​захворів на чумку, а ми не мали чим його рятувати. А ось другий, котрого я обнімаю, — ​зараз живе у Володимирі-Волинському. Його забрав до себе Юрій Шистакевич, з яким ми служили в одному підрозділі. Дай Бог, колись побачимося з бойовим побратимом і з цим своїм вихованцем.