Курси НБУ $ 26.13 € 31.97
Робіть те, що інші тільки збираються робити

Волинь-нова

Робіть те, що інші тільки збираються робити

Галина СВІТЛІКОВСЬКА, заступник головного редактора газети «Волинь-нова»

У моєму віці смішно вірити рецептам всезагального благополуччя. Але так хочеться, щоб наступний рік був для всіх і кожного з нас успішнішим, радіснішим. То чому б не спробувати?..

Знову пора міняти календар на столі. 2017-й пролетів швидко і якось одноманітно. Експерти й аналітики по телевізору підсумовують, завдяки чому він увійде в історію: «безвіз», реформи — пенсійна, освітня, медична… Та перелічувані досягнення чомусь не викликають ані радощів, ані гордості. Їх заступають війна, корупція, брехня… Намагаюсь пригадати найяскравіші події року, найщасливіші моменти, і знову таки — похвалитися особливо нічим. «Дякувати Богу, аби не гірше», — кажуть у таких випадках старші люди. Але ж, зізнаймося, хочеться, щоб ставало краще…

Не належу до легковірних, не читаю рекомендацій астрологів, не цікавлюсь, у що одягатися у Новорічну ніч, і що ставити на стіл, аби привернути удачу. А тут — зачепилось око за публікацію в солідному інтернет-виданні з порадами одного філософа, як наповнити прийдешній рік значущими, пам’ятними подіями. Прочитала, може, і є у них резон?

«Ми запам’ятовуємо і забуваємо щось не через властивості пам’яті, а від того, наскільки свідомо чи несвідомо проживаємо момент», – каже Ілля Молоствов, викладач «Нового Акрополю» – міжнародної організації філософського, культурного і соціального спрямування, нагадуючи, що є два типи часу, які розрізняють за іменами давньогрецьких богів — Хроноса і Кайроса.

Якщо вічно поспішаєш, натужно тягнеш віз щоденних проблем, обов’язків, клопотів (робити «ревізію» того вантажу ніколи й ніяк) — підпорядковуєшся Хроносу, і життя твоє — суцільний хронометраж. Якщо ж умієш насолоджуватися навіть маленькими радощами, — ти під крилом Кайроса, який множить щасливі моменти буття.

Були, звичайно ж, були вони і у мене, і у вас. Та часто проживаємо їх мимохіть, іноді не встигаючи розгледіти, оцінити, зрозуміти важливість чогось значущого.

Шість днів до і шість днів після Нового року – від Різдва за Григоріанським календарем до Різдва за Юліанським — називають Періодом долі. Один день відповідає одному місяцю наступного року. Сьогоднішній, приміром, є проекцією квітня 2018 року. Щоб цей місяць був успішним, радять: почніть нині те, що вам давно хотілося почати, але завжди бракувало часу, впевненості у своїх силах чи чогось іншого. Казав же французький письменник Жюль Ренар: «Людина, якій пощастило – це людина, яка робила те, що інші тільки збирались зробити».

І так щодня, аж до самого Різдва, щоденно ставте перед собою нові цілі, проектуйте їх на наступні місяці, звільняйтеся від баласту старих звичок, упереджень, страхів, готуйте грунт для нових досягнень, придумуйте нові ідеї, мрійте, цінуйте тих, хто поруч. Не вірите — перевірте, і нехай доля вам усміхнеться.

…Таки варто іноді подивитися на речі під іншим кутом зору. І рік, що минає, якщо задуматись, насправді був для мене щедрим і добрим, надзвичайно багатим на спілкування з дивовижно гарними й неординарними людьми.

Коли на серці важко і хочеться побідкатись, згадую світлої пам’яті героя-айдарівця Олега Твердохліба. Перший раз, задовго до війни, писала про нього, як про донора, потім, коли чоловік добровольцем пішов на Схід, він більше розповідав у своїх інтерв’ю про бойових побратимів, аніж про себе. І навіть смертельна недуга не змусила Олега скласти зброю — очолив Спілку учасників АТО. «Воюю за своїх хлопців», — казав він мені торік на початку січня.

Якщо світ видається зубожілим на милосердя і доброту, повертаюся подумки до іншої своєї героїні — начальника відділення поштового зв’язку Раїси Кальчук із Горохівщини, яка віддала свою нирку, щоб врятувати племінницю.

За позитивними емоціями, враженнями зовсім не обов’язково мандрувати кудись далеко. Нинішньої осені побувала у сільгосппідприємстві «Рать» Луцького району — й надовго підзарядилася оптимізмом. Якби у нашій державі скрізь був такий порядок, так цінували людей і встигали йти у ногу з часом, як це вдається талановитому керівнику-господарю Віктору Шумському, Україна давно стала б процвітаючою і заможною.

Гортаю підшивку — скільки було таких яскравих зустрічей, знайомств! І щиро дякую Богу за те, що маю улюблену роботу, гарну родину, добрих друзів і – віру в людей.