«Хороша штука. Але якби туди їздити тільки на екскурсію, а не в найми…»

    Богдан БЕНЮК, 
народний артист України (м. Київ): 
— У мене ще є іспанська віза, але я користуюся біометричним паспортом, бо це зручно. Проблема віз раніше була гострою для всіх українців. Звісно, хто мав привілейований доступ до посольств, цим не переймався. А пересічні громадяни постійно відчували «прес» черг та бюрократії. Наприклад, нашому північно-східному сусідові від безвізу просто вилиці викручує. А за кордон я їжджу лише в службових справах, бо який українець відпочиває? Ми поки в борозну не впадемо і не помремо, то не заспокоїмось.

   Раїса СКАРЖИНЕЦЬ,
мати 10 дітей (с. Людинь Дубровицького району Рівненської області):
— Не скористалась. Торік, коли безвізовий режим тільки запровадили, я говорила: для більшості селян, які працюють на землі, аби прогодувати сім’ю, закордонний відпочинок не осилити ні з візою, ні без візи. І сьогодні це можу повторити. А ще коли така сім’я, як наша, де 10 дітей, то тим більше про закордонні мандрівки нема що й думати. Живеш від пенсії до пенсії. Ми в минулому році ще й сина женили, дочку заміж видавали (тепер у нас п’ять синів і дві дочки мають свої сім’ї). На весілля треба було трохи і позичити грошей. Якщо вже одним робили, то хочеться, аби й в інших було не гірше. Борги ще віддаємо. З Божою поміччю і з цим справимося… Але ж багато людей скористалися безвізовим режимом. І я рада за них. Надіюся, що в майбутньому й наші діти, внуки побувають за кордоном, побачать світ.

  Петро САГАНЮК,
володимир-волинський міський голова (м. Володимир-Волинський):
— Особисто я не скористався, бо маю паспорт старого зразка з відкритою візою до травня 2019-го. Торік лише раз побував за кордоном, у Польщі, у службових справах. Нинішнього року, кілька днів тому, знову відвідав містечка Грубешів та Замость для налагодження подальшої співпраці з нашими партнерами. Біометричний паспорт, очевидно, треба виготовляти. Але за цю справу візьмуся тоді, коли вже не буде черг — ​хай громадяни, які мають якісь конкретні плани, поки що це роблять. Оцінюючи рік дії безвізового режиму, скажу про його два суттєві моменти. Плюс у тому, що нині українці мають можливість поїздити світом, побачити, порівняти. А мінус — ​за цей час багато чудових фахівців — ​програмістів, медиків, учителів — ​знайшли роботу в інших країнах. Тому наше завдання — ​зробити так, аби молодь залишилася в Україні, розбудовувала її, робила справжньою європейською державою. Щоб за кордон їздили лише на екскурсію.

  Ольга КУЛІШ,
продюсер  «12 каналу» 
(м. Луцьк):
— Торік, відповідаючи на запитання вашої газети, у яку країну поїду відпочивати після введення безвізового режиму, я сказала, що ще не відчула переваг нових умов перетину кордону, бо на той момент не мала біометричного паспорта. Нині цей документ є, і навіть випала нагода ним скористатися. У лютому цього року я отримала запрошення у Брюссель на зустріч в Офісі представника Ради Європи з питань свободи медіа. Ця структура, що рівнозначна міністерству, опікується станом свободи ЗМІ в 57 країнах — ​членах Ради Європи. Поїздка в режимі «безвіз» пройшла спокійно, без стресів. Достатньо було просто взяти паспорт і вирушити в потрібному напрямку (фінансова сторона питання — ​інша тема). Тому, як і раніше, дотримуюся думки: безвіз — ​справа потрібна й корисна. Це дуже позитивне явище, і дай Боже, щоб так і було.

   Алла БАБІНА,
завідувачка відділення алергології Волинської обласної клінічної лікарні, головний алерголог управління охорони здоров’я облдержадміністрації (м. Луцьк):
— Ні, ще не скористалася. Але в нашій лікарській родині сьогодні вже всі мають біометричні паспорти. Оформити цей документ було трохи клопітно: донька, наприклад, записувалася в електронну чергу, довелося довго чекати, однак тепер ми можемо без перепон поїхати за кордон на цікаві медичні конференції. До речі, мій чоловік і зять, хірурги за фахом, нещодавно скористалися такою можливістю, кілька днів тому повернулися з Польщі, де ознайомилися з досвідом колег. Враження в обох дуже гарні. Для лікарів важливо постійно навчатися, опановувати нові технології — ​і безвіз цьому, безумовно, сприяє. Бо, наприклад, три роки тому, коли я їздила до Польщі на конференцію з проблем алергології, доводилося гаяти час на вирішення проблем із відкриттям візи. А тепер бачимо, як активно волиняни «освоюють» Європу, їздять туди й на заробітки, і відпочивати. І теж привозять звідти щось корисне: для облаштування садиб, підприємницької діяльності, сільського господарства. Торік ви запитували, чи не збираюся у відпустку за кордон. Тут я своєї думки не змінила: і як лікар, і як бабуся ще маленьких онуків вважаю, що далекі переїзди чи перельоти, обмежений період для акліматизації оздоровленню не сприяють.

   Лідія ТАРАСЮК,
голова правління обласного Фонду милосердя і здоров’я 
(м. Луцьк):
— Сама не скористалася, але знайомі їздили за кордон без віз. І дуже задоволені. Наш активіст Валентин Макеєв — ​великий любитель подорожей, який об’їздив ледь не півсвіту, торік був у Туреччині. На власному досвіді переконався, що безвіз — ​дуже зручно. Не треба шукати блату, брати дозвіл у чиновників посольства. Це можливість подорожувати цивілізовано, по-європейськи. Для молоді й тих, хто має силу, це ще й шанс легально шукати роботу. Із запровадженням спрощеного порядку поїздок до Європи не потрібна віза. Тож можна їздити на співбесіду з роботодавцем. Люди можуть особисто переконатися в надійності компанії, у якій хочуть працевлаштуватися. А це дуже важливо. Зрештою, нині молодь, яка має біометричний паспорт, може поїхати до Європи й на вихідні чи на футбольний матч. Безвіз для неї — ​це відчуття свободи.

Для більшості селян, які працюють на землі, аби прогодувати сім’ю, закордонний відпочинок не осилити ні з візою, ні без візи.

    Володимир ЛИС,
письменник  (м. Луцьк):
— Так, скористалися. У грудні із дружиною Надією Гуменюк побували в Любліні на запрошення місцевої української громади, з якою й провели декілька творчих зустрічей. Поки їхати за кордон не плануємо. Пам’ятаю, як минулого року ділився мрією побувати в Сан-Марино — ​найдавнішій республіці світу. Але мрія поки що є мрією.

 

    Олександр ЛАНОВИЙ,
настоятель Свято-Успенського храму (с. Оконськ Маневицького району):
— Звичайно, у цьому році змін не сталося: я не їздив за кордон, лише в межах України. Не планую мандрівок і на майбутнє, хоча хотілося б побувати у Польщі, аби побачити, як живуть наші сусіди. Однак зробити цього не можу через фінансове становище. Як би привабливо не звучало слово «безвіз», все одно потрібні чималі кошти, щоб потрапити в іншу країну. Для пересічних людей відчутного покращення не відбулося: хто має гроші — ​подорожував і раніше, а звичайному селянину зібратися на відпочинок у європейську державу дуже важко, хіба що на заробітки.

Василь ПРАДІД,
голова первинної профспілкової організації НПГ України ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» 
(м. Нововолинськ):
— Закордонний паспорт маю, але безвізом я не скористався. По-перше, вважаю, що потрібно на місці боротися за покращення життя в Україні. Кажуть, треба переймати досвід інших країн, вчитися в них, як будувати цивілізовану заможну державу. Але ми й так знаємо, що за кордоном живуть краще, бо в них менше грабують народ. По-друге, щоб кудись їхати, треба мати час. У нас на підприємстві — ​постійне напруження. Через відсутність фінансування будівництва підземки припиняються прохідницькі роботи, шахтарі без заробітної плати. За три місяці близько двох десятків кращих працівників розрахувалися. Є інформація, що наш об’єкт планують приватизувати. Тому я як профспілковий керівник не можу сидіти склавши руки. Підготували звернення до перших осіб держави, збираємося їхати в Київ, аби якось рятувати ситуацію.

    Олег ГАЛАСУН,
заступник голови Асоціації фермерів і приватних землевласників Волині (с. Чаруків Луцького району):
— Наша родина ним уже скористалася: я їздив у Польщу, а син — ​у Литву. Безвіз — ​хороша штука, навіть вагоме досягнення, але тільки цього мало. Раніше люди вистоювали у чергах за візами, переплачували комусь. Нині взяв паспорт, сів і поїхав чи полетів. Єдине, що стримує, — ​ціна на авіаквитки. Наприклад, я хотів полетіти до дочки в Голландію. Квиток із Києва — ​близько 9 тисяч гривень, а з Варшави — ​1,5–2. Тому українці користуються послугами польських авіаліній. У мене є знайомі, які так літають до Італії.
 

    Людмила МАРИНІНА,
директор школи, депутат Рівненської обласної ради (с. Цепцевичі Сарненського району):
— Ще минулого року отримала біометричний закордонний паспорт. Планую в червні, на літніх канікулах, ділову поїздку в сусідню Польщу, в місто Гурово-Ілавецьке Бартошицького повіту Варміно-Мазурського воєводства. У нас склалася добра співпраця та дружні стосунки з місцевим ліцеєм. Є чого в них повчитися. Отож безвізовим режимом обов’язково скористаюся.

    Олександр ГОНЧАРУК,
директор комунального опорного закладу «ЗОШ IIII ступенів с. Купичів) (с. Купичів Турійського району):
Не скористався я протягом року безвізом: по-перше, не виготовив паспорта, а по-друге, не було й коштів виготовляти, бо заробітна плата вчителя, навіть сільського директора, не дає можливості кататися по Європі, хоча я дуже люблю мандрувати. Бажання є і в мене, і в колег, але коли зарплата 5–6 тисяч гривень, а ще діти навчаються, комунальні послуги треба заплатити — ​що ж залишається? На європейські подорожі не вистачить. Ми плануємо поїздку в Карпати, але дехто дивиться, мовляв, за що туди їхати? Триденна поїздка коштує 1200 гривень… Усі думають, на що ці гроші краще витратити. Хоча ще досі всі згадують і скелі Довбуша, і високі Карпатські гори, які побачили три роки тому. Але така реальність, нічого не вдієш — ​доводиться вибирати.

    Ірина ФАРІОН,
член політради ВО «Свобода», народний депутат України VII скликання 
(м. Львів):
— Ні, не скористалася. Це не є для мене жодним пріоритетом. В Україні стільки надзвичайно цікавих місць, що нема часу виїжджати за її межі.
Очевидно, безвіз зроблений не для людей, а для влади. Ми не маємо можливості по-людськи ні харчуватися, ні відпочивати, ні заплатити за комунальні послуги. Саме в цьому є проблема. Зрештою, кожна сильна нація гордиться не тим, що вона може подорожувати, а що має якнайкращі умови вдома.

Бліц провели Алла ЛІСОВА, Галина СВІТЛІКОВСЬКА, Євгенія СОМОВА, Катерина ЗУБЧУК, Лариса ЗАНЮК, 
Людмила ВЛАСЮК, Сергій НАУМУК, Кость ГАРБАРЧУК, Олег КРИШТОФ, Олександр ДУРМАНЕНКО.