Рука Володимира Яловика виявилась фартовою для його односельчанина.
Під час розіграшу подарунків від «Волині-нової» стався неймовірний збіг
Цими днями доцент кафедри теорії фізичного виховання, фітнесу та рекреації Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, кандидат педагогічних наук, заслужений тренер України з легкої атлетики та заслужений працівник фізичної культури і спорту України Володимир Трохимович Яловик із превеликим задоволенням позував для нашого редакційного фотографа. Ще б пак! Він став учасником приємної і навіть трішки містичної історії
Після того як в якості головного судді Володимир Трохимович допоміг провести естафету на призи газети «Волинь–нова» до Дня Перемоги над нацизмом (репортаж про це шукайте у сьогоднішньому номері на 22–й і 23–й сторінках. — Авт.), ми одразу ж залучили його до іншої редакційної акції — жеребкування подарунків для передплатників на І півріччя 2018 року, попросивши визначити власника головного призу. Відомий у нашому краї тренер витягнув конверт під номером 450. І виявилось, що цей лист надійшов у редакцію із села Воєгоща Камінь–Каширського району, звідки… Володимир Трохимович родом!
Дуже приємно, що фортуна була прихильною до моїх земляків, — дружних, талановитих та працьовитих
— Як? Та це ж неймовірно! — був збентежений і водночас радий він. — Містика! Звісно, дуже приємно, що фортуна була прихильною до моїх земляків, — дружних, талановитих та працьовитих (в одному з попередніх номерів ми розповідали, як жителі Воєгощі самотужки відремонтували вулиці у селі. — Ред.). Щоправда, поки не можу пригадати, про кого мова, — продовжив Володимир Трохимович, дивлячись на прізвище щасливчика, яке було на конверті, — Давидюк Володимир Прокопович.
Володимир Давидюк: «Насправді я отримав два подарунки: крім мікрохвильової печі, відкрив для себе нове видання — «Цікаву газету на вихідні».
—Так, особисто із Володимиром Яловиком я не знайомий, але, звісно ж, про нього знаю й, як і всі жителі Воєгощі, горджуся, що маємо такого відданого своїй справі тренера та педагога, який виховав багатьох спортсменів, у тому числі і з нашого села, — вже під час вручення мікрохвильової печі — а саме вона і є нашим головним призом, — сказав переможець акції Володимир Давидюк.
Після кількох хвилин спілкування з ним стало зрозуміло, що пазл із головним подарунком не склався б без іще однієї людини — листоноші Галини Колодій.
Уже бачу, що «Цікава» — справді цікава. Матимете на одного передплатника більше — випишу і її!
Галина Яківна — чудова людина і поштарка. Вона не тільки запропонувала взяти участь у редакційній акції, а й знайшла час і особисто заадресувала мій лист та надіслала його на акцію, — сказав Володимир Давидюк. — Завтра йду на пошту з могоричем!
…А життєві пазли самого власника мікрохвильовки і нашого багаторічного шанувальника («Читаю газету ще з часів, коли «Волинь» була «Радянською») теж складались доволі несподівано. Приміром, після семи років праці вчителем математики Володимир Давидюк різко змінив професію і на пенсію пішов із посади начальника кримінальної міліції Камінь-Каширського району. Але, як і належить, у міліції подолав усі кар’єрні щаблі, починаючи від дільничного в рідному селі та у навколишніх населених пунктах.
— Я зараз на пенсії і тішусь, що ніяких докорів на свою адресу від людей не чую, — каже він. — Хоч працювати доводилось у непростий горбачовський час — у розпал кампанії по боротьбі із самогоноварінням!
— А самі гнали самогон?
— Ніколи! — сміється Володимир Прокопович.
Попри те, що зараз на пенсії, Володимир Давидюк цікавиться справами у рідній для нього поліції. Каже, що колишні колеги теж не забувають — кличуть ветерана на свята, просять поради. За нагоди сам Володимир Прокопович дає юридичні консультації односельчанам. Проте із жалем говорить про невдалу люстрацію у правоохоронних органах, коли із відомства необачно «вимили» багато професіоналів.
До речі, старший син Володимира Давидюка Андрій пішов слідами батька — після закінчення Харківського національного університету внутрішніх справ залишився у цьому місті й служить у поліції. Двоє інших дітей теж живуть там. Але на подвір’ї у Володимира Прокоповича в повній «бойовій» готовності стоїть гойдалка — чекає на канікули чотирьох онуків із Харкова.
Тим часом помічаю, що у хаті нашого переможця та його дружини Марії вже є одна мікрохвильова піч.
— А що з другою, редакційною, робитимете? — запитую.
— Та я не проти, щоб стояла навіть як сувенір — це ж перший виграш у моєму житті! — сміється господар.
…А на завершення залишаю йому кілька примірників «доньки» «Волині» — «Цікавої газети на вихідні». Володимир Прокопович кілька хвилин гортає видання і каже: «Уже бачу, що «Цікава» — справді цікава. Матимете на одного передплатника більше — випишу і її!»
P.S. У наступному номері ми почнемо друкувати прізвища учасників акції для передплатників І півріччя 2018 року, які стали власниками подарунків (у жеребкуванні брали участь і листи річних передплатників, яким не посміхнулась фортуна під час минулого розіграшу). Також нагадуємо, що попереду — ще одна в цьому році «лотерея» — для тих, хто випише газету на ІІ півріччя 2018 року. Тож передплачуйте, читайте та вигравайте!
