Переможний фініш Сергія Токарчука: все, як торік, — лишень кепку надягнув та борідку відпустив.
Травнево–естафетний Луцьк, якого й Київ з його «каштанами» не наздожене! (Відео та фото)
В обласному центрі Волині у 58–ме відвирував легендарний забіг на призи газети «Волинь–нова»
Цього понеділка в Луцьку відбулася традиційна легкоатлетична естафета за участю команд вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, загальноосвітніх шкіл, колективів підприємств та установ, присвячена 73–й річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Окрім редакції «Волині–нової», до організації спортивного свята долучився департамент сім’ї, молоді та спорту Луцької міської ради
Ще якихось кілька хвилин – і головний суддя Володимир Яловик та головний редактор «Волині–нової» Олександр Згоранець дадуть старт змаганням!
Був тихий весняний ранок, аж раптом наш головред «розпочав стрілянину»…
Починався найзвичайнісінький травневий день, аж доки головний редактор газети «Волинь–нова» Олександр Згоранець не натиснув на спусковий гачок піднятого вгору стартового пістолета!
Що тут почалося!!! У численних глядачів позакладало вуха, а в автора цих рядків (ніде правди діти — було!) навіть трохи затрусилися коліна… Натомість 32 спортсмени наввипередки рвонули з місця, міцно стискаючи в руках естафетні палички!
Уже на перших метрах дистанції виникає вкрай непередбачувана ситуація. Фотокореспондент одного з місцевих інтернет–видань «ловить ґаву» і не встигає вчасно відскочити з проїжджої частини проспекту Василя Мойсея, де й стартує забіг. Через нього перечіплюється один із легкоатлетів. Спортсмен драматично робить зо три переверти асфальтом, проте миттєво спинається на ноги й, навіть не озирнувшись на призвідника «аварії», мчить наздоганяти суперників! (Хоча, якщо серйозно, тому «журналюзі» за таке й «червону картку» виписати мало було б!)
У кожній команді по 12 учасників (восьмеро хлопців і четверо дівчат). Загальна протяжність дистанції 4650 метрів, а пролягає вона таким собі колом центральними вулицями міста. Тобто на одного учасника припадає щось близько 400 метрів, які кожен намагається відпрацювати «на всі сто», аби якнайшвидше передати естафетну паличку партнерові чи партнерці по команді!
Змагання розпочалися!
Коли Гагарін заледве встиг полетіти у космос, а «Динамо» було ще ніякий не чемпіон!
А чи не найдивовижнішим у цьому забігові є те, що проводиться він уже 58–й раз!!! Так–так, уперше естафета на призи нашої з вами газети (яка тоді ще, звісно, називалася «Радянська Волинь») відгриміла вулицями травневого Луцька у вже далекому 1961 році!
Перед тим Юрій Гагарін саме полетів у той дивовижний космос, а легендарне київське «Динамо» тільки почало сезон, в якому здобуло свій перший (з нинішніх 28–ми!) чемпіонський титул!
До речі — про Київ. У нашій столиці теж є свій «Пробіг під каштанами». Щоправда, започатковано його було лише 1994 року — тож куди йому до нашої славнозвісної естафети вулицями Луцька (каштани на яких аж ніяк не поступаються столичним) на призи газети «Волинь»! Тож хай вони там потроху підсушують молочко на губах і тихенько мріють про наше довголіття!
Від самісіньких початків естафета в обласному центрі Волині проводилася у травні на підтримку миру, а офіційна частина відкриття відбувалася на території луцького Меморіалу. Цього разу все також почалось із врочистого шикування, вшанування пам’яті полеглих під час Другої світової війни та покладання вінків учасниками змагань до могили Героя Небесної сотні Василя Мойсея, а також до місця, де згодом буде встановлено пам’ятник полеглим за Україну воїнам АТО. Ну й, звісно, із виконання Державного гімну. І, скажу я вам, «Ще не вмерла…» в такому місці — та ще й голосами сотень натхненних людей — прозвучало дуже потужно і красиво!
Відкриваючи змагання, Олександр Згоранець звернувся до учнів та студентів (які становили левову частку учасників естафети) словами Маргарет Тетчер: в умовах війни найкращим вкладом юного покоління в майбутню перемогу є відповідальність і наполегливість у навчанні, а також здатність не здаватися за будь–яких умов!
Кожна мить естафети сповнена боротьби.
За переможців бігли не лише майстри спорту, а й «акули пера»!
Не минає й десяти хвилин від старту, а натовпом журналістської та вболівальницької братії вже прокочується: «Біжать! Біжать!! Біжать!!!»
Ще півхвилини напруженого очікування й з вулиці Шопена на проспект Василя Мойсея таки «вилітає» (з огляду на швидкість, можна було б писати і без лапок!) «фінішер» команди–лідера! Дива не сталося — той самий «фінішер» тієї самої естафетної команди, що й торік (та й у кілька попередніх років): Сергій Токарчук зі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки! Та ще й результат команди–переможця (10 хвилин і 55 секунд) виявився на 12 секунд кращим за торішній!
Ефектно перервавши фінішну стрічку, Сергій ще «за інерцією» долає з півсотні метрів. Тут уже моя черга «продемонструвати швидкість»: важкеньким підтюпцем таки «наздоганяю» переможця, аби розпитати, як воно біглося–перемагалося:
— Зранку було трохи захолодно — це не сприяло якісній розминці. Але впоралися. На завершальному етапі я одержав паличку з надкомфортним відривом метрів у 80, — розповідає Сергій.
— Але схоже на те, що ви зробили його ще більшим…
— Ну… так (скромно усміхається). Суперники теж молодці, щиро бажаю їм і надалі ставати швидшими, аби наступного року конкуренція була ще запеклішою!
Команда СНУ імені Лесі Українки разом із організаторами акції.
До речі, Сергій родом із волинського села Хотешів Камінь–Каширського району. Нині він уже є студентом–п’ятикурсником факультету фізичної культури, спорту та здоров’я СНУ імені Лесі Українки і має звання майстра спорту. Хлопець розповідає, що ще в школі любов до легкої атлетики йому прищепив учитель фізкультури Микола Миколайович Стеренчук. А в університеті Сергій Токарчук уже п’ятий рік тренується під керівництвом знаменитого Михайла Степановича Мороза.
Щоправда, не бачити б команді СНУ тієї перемоги, як власних вух, якби… не юні «акули пера»! Студенти–четвертокурсники факультету філології та журналістики Дмитро Василюк та Олександр Коханюк не лише успішно здобувають фах журналіста, а й неабияк захоплюються легкою атлетикою! Тож це далеко не перша (і, щиро віримо, точно не остання!) їхня перемога. А що вже приємно було авторові цих рядків — адже і Дмитро, і Олександр є його студентами — «дипломниками»! Одним словом: хлопці, тримайте так і далі — то й на «захисті» фінішуємо на лідерських позиціях!
Тріумфатори легкоатлетичної естафети на призи газети «Волинь–нова» в усіх п’яти групах:
І група
1 місце: Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки;
2 місце: Академія рекреаційних технологій і права;
3 місце: Луцький національний технічний університет.
ІІ група
1 місце: Луцький педагогічний коледж;
2 місце: Коледж технологій, бізнесу та права СНУ імені Лесі Українки;
3 місце: Луцький коледж рекреаційних технологій і права.
ІІІ група
1 місце: Гімназія № 14 імені Василя Сухомлинського;
2 місце: НВК № 9;
3 місце: НВК № 26.
ІV група
1 місце: Обласний ліцей з посиленою військово–фізичною підготовкою (команда №1);
2 місце: Обласний ліцей з посиленою військово–фізичною підготовкою (команда №2);
3 місце: ЗОШ–інтернат І–ІІІ ступенів — правознавчий ліцей з посиленою фізичною підготовкою
V група
1 місце: Центр туризму, спорту і краєзнавства учнівської молоді;
2 місце: СК «Лучеськ».
Хто бігав, а хто коментарі роздавав…
Роман Карпюк, заступник голови Волинської обласної ради:
«Це наймасовіший спортивний захід, який проводиться в Луцьку. Попри свій любительський статус, естафета на призи газети «Волинь–нова» є справді престижним змаганням навіть серед легкоатлетів–професіоналів. Скажімо, «бронзова» призерка Олімпійських ігор в Лондоні–2012 Христина Стуй не раз брала в ній участь і неабияк пишається цим!»
Степан Борисюк, заслужений тренер України:
«Це робиться насамперед заради самих дітей. Для того, щоб росло у нас покоління, націлене не на просиджування у барах чи комп’ютерних клубах, а на здобуття справжніх перемог, ключем до яких є здоровий спосіб життя»
Сергій Костюкевич, учитель фізичного виховання Луцької ЗОШ №12:
«Наші вихованці страшенно люблять спорт, без фізкультури просто жити не можуть! Попри те, що у нас школа з найменшою кількістю учнів, не було жодних проблем зібрати команду з дюжини учасників! Упевнений, що кожен із них викладався на повну!»
Володимир Тарасюк, завідувач відділення фізичного виховання Луцького педагогічного коледжу (команда якого — і вже далеко не вперше (!) — перемогла в естафеті серед коледжів):
«Це вже, мабуть, чи не десята наша перемога у цих змаганнях! Все дуже просто: наші фахівці планомірно працюють над фізичною підготовкою студентів. Наприклад, тренер Валерій Павлович Луць. Щоправда, напередодні старту двоє наших хлопців, які мали сьогодні виступати, одержали травми на футболі. Один поламав руку, інший — надірвав ахілл. Терміново знайшли їм заміну — і таки вирвали перемогу на останніх метрах дистанції!»
Володимир Яловик, заслужений тренер України, головний суддя змагань:
«Це чудовий захід! Ми знову побачили величезне бажання молоді брати у ньому участь і боротися за перемогу! Спортсмени продемонстрували дуже достойний результат. В України величезний легкоатлетичний потенціал. Цьому виду спорту в нашій державі таку б увагу і таке фінансування, як футболу, — оберемками б медалі з Олімпіад привозили б!»
Олександр Згоранець, головний редактор газети «Волинь–нова»:
«Той факт, що сьогодні ми зробили це 58–й раз — свідчить сам за себе! Проте з головним суддею змагань Володимиром Трохимовичем Яловиком ми вже обговорювали ідею проводити у наступні роки відкриті змагання. Аби в них брали участь не лише лучани, а й команди з усієї нашої області та інших регіонів. Це посилить конкуренцію і зробить естафету на призи редакції газети «Волинь–нова» ще популярнішою та ще цікавішою!»
Микола Денисюк, заслужений водій і найбільший спортивний активіст редакції газети «Волинь–нова»:
«Мене найбільше дивує, що наш колектив не виставляє свою власну команду. Чотирьох спортивних дівчат серед колег знайти не проблема! Та й вісьмох хлопців — якщо трохи потренуємося — зможемо виставити! Скажімо, у свої 70 ще відчуваю неабиякий потенціал — якщо треба буде, за рідну редакцію свій етап дистанції пробіжу так, що й Усейн Болт рота роззявить!»
