«Святий Усміхнений, помилуй нас!»
У Радомишлі на Житомирщині є незвичайний і єдиний у світі музей – української домашньої ікони XVII–XX століть. У колекції, зібраній відомим лікарем і громадським діячем Ольгою Богомолець, їх близько 5000 одиниць з різних куточків України, куплених на барахолках, «товчках», деякі подаровані
А першу (лик Ісуса Христа) пані Ольга купила всього за гривню 1997 року на одному з «блошиних ринків» Києва.
Написані талантами з простолюду, ці ікони дають не канонічне, а живе народне бачення духовного світу, де святі лики писалися з рідних облич.
«Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Усміхнений, помилуй нас».
Мене особисто вразила ікона усміхненого Христа (на фото). Ніколи раніше не доводилося бачити подібної. Біля неї хочеться молитися й просто бути. Бог на ній усміхається очима й кутиками вуст.
Що відчував художник, коли писав такого Господа – люблячого й радісного? Можливо, згадував біблійні слова: «Радійте завжди у Господі»? Десь таким уявляв собі Бога і священик–поет Ян Твардовський, коли писав свою «Іншу молитву»: «Святий Боже, Святий Кріпкий, Святий Усміхнений, помилуй нас»...
