Шлюб Ванди Василевської і Олександра Корнійчука благословив Сталін

Майбутня радянська письменниця Ванда Василевська народилася 21 січня 1905 року в Кракові у родині Леона Василевського — етнографа й публіциста, автора багатьох праць із проблем політики й національного питання, міністра закордонних справ в уряді Пілсудського–Морачевського. Закінчивши філфак Ягеллонського університету та захистивши дисертацію, дочка визначного «білополяка» раптом долучилася до революційного руху. Їй навіть загрожувало ув’язнення за антидержавну діяльність, але настав вересень 1939 року: німці напали на Польщу, Радянський Союз увів війська з іншого боку, і Ванда вирішила перебратися на Схід. Не маючи офіційного дозволу на виїзд, майбутня письменниця взяла, як кажуть, ноги в руки та відправилася до СРСР… пішки. Як згадує Василевська в автобіографії, таким чином вона здолала 600 кілометрів, поки зупинилася у Львові, де одразу взяла радянське громадянство, вступила до лав КПРС, до Спілки письменників і стала депутатом міської ради.

Подив викликає те, що дочка відомого польського націоналіста не тільки не потрапила до табору для тимчасово переміщених осіб, а й одразу злетіла вгору по щаблях політичної драбини. Як таке могло бути? Скидається на те, що тут не обійшлося без чиєїсь протекції. А таємний покровитель — Сталін. Вождь усіх народів мав свої плани щодо Василевської.

Із початком війни Ванда добровільно пішла на фронт і стала членом редколегії фронтової газети «За Радянську Україну», пропагандистом головного політуправління Радянської армії. Полковник Василевська, у кавалерійському галіфе й високих чоботях 42 розміру, з цигаркою в довгих вузлуватих пальцях, була жінкою грубою й некрасивою. На запитання, чому ходить у штанях, вона пафосно відповідала, що навіть у мріях не бачила себе одягнутою у форму Червоної армії, а вже коли це сталося, то за жодних обставин не зніме її.\

Вождь усіх народів мав свої плани щодо Василевської

Ще на початку війни Василевська познайомилася з письменником Олександром Корнійчуком, і невдовзі вони одружилися. Звісно, тут не обійшлося без благословення товариша Сталіна, і це не дивно: подружній тандем таких колоритних постатей мав стати взірцем для пропаганди радянської ідеології. Корнійчук займався ідейним загартуванням радянських солдатів, а Ванда — польських жовнєжів Армії людової, що теж боролися проти фашистів.

….Олександр Корнійчук, як згадують його сучасники, не цурався гарних жінок і користувався симпатіями багатьох із них. Тому уявити, що він міг закохатися в мужикувату негарну полячку, досить важко. Так само, як і визначити, чого було більше у стосунках Корнійчука та Василевської — політичного розрахунку, спільних творчих пошуків чи справжніх почуттів. Можливо, свою роль зіграв подружній досвід обох письменників — і Ванда у Корнійчука була другою дружиною, й він у неї — другим чоловіком. Тому вони вже вміли відокремлювати почуття від побуту. Тим більше, що бачилося подружжя вкрай рідко — обоє були заклопотані суспільним і політичним життям. До того ж на тлі грубої й кремезної Ванди Олександр виглядав мініатюрним і дуже юним, тому разом вони викликали суперечливі враження. Окопами Другої світової навіть гуляв віршик: «Пришла телеграмма резкая, в штабе испуганы слегка — едет Ванда Василевская, она же — муж Корнейчука». А в мирний час родину називали «дружбою народів» або: «Корнійчук і Ванда — не сім’я, а банда».

Доленосним для письменниці став 1942–й, котрий приніс їй всесвітню славу. Сталін викликав до себе зіркове подружжя і сказав : «Країна потребує творів, які б переломили ситуацію на фронті!» Точно у встановлений Сталіним строк з’явилися «Фронт» Корнійчука та «Райдуга» Василевської.

І хоч подружжю бракувало кохання, але феєрверк нагород та посад компенсував усе: Олександр Корнійчук багато років очолював Спілку письменників УРСР, він — п’ятикратний лауреат Сталінської премії. Ванда Василевська — тричі лауреатка Сталінської премії, за її повістю «Райдуга» поставлено фільм, що отримав Оскара. Їх оголосили класиками ще за життя. Розповідали, що Ванда жила в одних кімнатах квартири, а в інших — Корнійчук із тендітною акторкою Мариною, яка була молодша за нього на 17 років. 29 липня 1964 року у Києві на 60–му році обірвалося життя Ванди Василевської. Через 4 місяці драматург одружився з Мариною. ЗМІ все ще пишно величали його «Солдатом миру», а він помирав від лейкемії, на яку захворів, коли разом із Микитою Хрущовим був на випробовуванні атомної бомби. «Помру, коли не зможу сам поголитися», — пророкував Олександр Корнійчук. 14 травня 1972 року він втратив свідомість і не поголився.