«У 20 років я дав обітницю небу — взяти прапор з рук воїнів УПА і здобути Україні волю»

• У 20 років я дав обітницю небу — здобути Україні волю. Вона з’явилася відтоді, як дізнався про нашого національного героя Северина Наливайка. І надалі думка, що Україна гідна бути незалежною державою, вже не полишала, а збагачувалася, розширювалася, укріплювалася… 
  Все життя бачив себе однією з ланок у ланцюжку боротьби за незалежність України. Я для себе вирішив, що взяв прапор боротьби за незалежність держави з рук УПА і повинен пронести його стільки, скільки зможу. Це і була моя місія. Боже, просив я, дай моїй голові силу випромінювати думку, щоб через надземну сферу запалювати шляхетні душі українців на боротьбу за самостійність. Тим, хто каже, що незалежність впала нам з неба, не знає, що ми дістали по 10 років тюрми і заслання.
• Я є трохи істориком, трохи — філософом, тому чудово розумію, що, перебуваючи 340 років під окупацією чужої і жорстокої російської влади, українська нація багато чого втратила. За роки просто неможливо подолати всі наслідки антиукраїнської діяльності. Трансформаційні процеси, які відбуваються зараз, закономірні. Звісно, хотілося б, щоб ми швидше піднімалися, відроджували свою мову, культуру, традиції, але цей процес не є швидкоплинним. Для того, щоб людина здобула атестат зрілості, їй потрібно вчитися 11 років. Для того ж, щоб змінити людський світогляд, необхідно набагато більше часу. Україна природно рухається до свого поступового відродження.
• Той національний настрій, який я побачив останнім часом, не був ще достатньо глибокий, не вкорінився у свідомості людей. І тому невеличка група шовіністів та заслані терористичні найманці піднялися на хвилі провокацій, добре організованих російською розвідкою. Ще один чинник — це зрадництво з українського боку. З яких «міркувань» вони полюбили Росію? Це, як у рабів — нюх на зиск: дивляться, на якому боці сила, туди й ідуть. Але ж не вистачило розуму усвідомити, що це тимчасова тактична перевага Москви, а не стратегічна. Далі почнуть діяти глибші чинники, адже українці люблять свою країну, цінують свободу, бо вже спробували її смак, і тому відстоюватимуть свою незалежність.
• Війна із Москвою — це необхідна умова, і ми маємо боротися, бо тільки поборовши її, Україна стане по–справжньому незалежною. В принципі Кремль безсилий проти України: 280 років українці допомагали московітам будувати російську імперію, а тепер доля зобов’язує нас її зруйнувати. І ми це зробимо. У 1991–му була перша фаза розвалу, коли вийшли з–під влади Москви союзні республіки; а тепер з–під російської неволі ви­йдуть автономні республіки — понад 60 суб’єктів федерації. Це все колонізовані народи з пригнобленою самобутністю.
• Я виступаю за повну заборону в Україні Російської православної церкви (РПЦ) і Московського патріархату. Українська православна церква нечесна вже тим, що називає себе просто УПЦ, без уточнення, що саме Московського патріархату. Церква, яка називає себе українською, не може підпорядковуватися Москві. Україна повинна очищатися від російського імперського впливу.
• Захід — це держави, кожна з яких егоїстична і дбає про свій народ. І це нормальне явище. Ненормальними на світовій арені ми є, українці, бо нас виховала Москва, що ми інтернаціоналісти. У нас убивали національне почуття. З українців робили «гомосоветікусів». Ми вийшли покаліченими — у нас низька зовсім національна свідомість і в нас дуже низька громадянська активність. Це те, з чим ми вийшли з російської тюрми народів. А у світі кожен народ знає, що от його батьківщина, ось його держава, ось його влада, яка дбає про добро цього народу. Тому в світі панує національний егоїзм. А ми — інтернаціоналісти, ми не готові до захисту України. 25 років ще малувато, щоб ми усвідомили, що тільки полюбивши цю країну, тільки організувавшись у межах України, тільки створивши українську націоналістичну владу, — ми почнемо відроджуватися. Індекс генетичного розуму українців один із найбільших у світі.
• Мойсей виводив євреїв із єгипетської неволі 40 років. Водив їх по пустелі, поки не померли старі люди і не народилося нове, вільне покоління. Старе ж тягнуло в Єгипет, бо там давали їсти і роботу. От у нас є нове покоління, яке народжується в умовах свободи. Прискорити прогрес майже неможливо...
  Будьте сміливі, покладайтеся на долю і не бійтеся смерті. А найбільше любіть свій край, своїх батька й матір, любіть Україну. За парканом не сховатися. Особисте щастя і добробут можливі тільки в щасливій, захищеній і шанованій Батьківщині.

Петро МАКАРУК.