«Солом’яний бичок» визнаний найкращою виставою у п’ятьох всеукраїнських номінаціях.
«Несказанно приємно, навіть коли хтось із малечі дарує… надкушений пряник»
«Солом’яний бичок» завершив 42–й театральний сезон волинських лялькарів. Вистава вражає з перших секунд: динамічна гра акторів, колоритні декорації, сучасна інтерпретація відомої казки не залишають байдужим навіть дорослих
Спостерігаючи за дійством, розумію, що недарма спектакль перемагав у численних номінаціях на Всеукраїнському конкурсі–огляді театрів ляльок «Прем’єри сезону 2016–2017» («Краща вистава для дітей дошкільного віку», «Найкраща акторська анімація», «Краще художнє оформлення», «Краще музичне оформлення», «Краща режисерська робота») та на фестивалі «Інтерлялька–2017». Варто відзначити режисера–постановника Дмитра Драпіковського, художника–постановника Наталію Ягупову, автора музики — Костянтина Яворського, балетмейстера — заслуженого діяча мистецтв України Володимира Замлинного. Директор — художній керівник театру Данило Поштарук привітав акторів із багаторазовим всеукраїнським визнанням, подякував глядачам за підтримку та анонсував дві вистави, котрі планують показати вже у новому сезоні. За два місяці в адміністрацію театру надійшло 30 робіт від 17 маленьких глядачів, які творили, надихнувшись грою акторів. Усіх їх відзначили і нагородили пам’ятними подарунками — Шевченковими «Кобзарями» та запросили на спектаклі нового сезону.
На фінальному показі «Солом’яного бичка» ролі Діда та Ведмедя зіграв Віталій Семенюк, Кравця, Коваля, Вовка та Гончаря — Олексій Криворучко, який і завоював нагороду за найкращу акторську анімацію. Оксана Новосад перевтілювалася і в Солом’яного бичка, і в Залізного, в Бичка із глини та Бичка з тканини. Цікавлюсь, чи не складно їй так швидко переходити від одного образу до іншого протягом усієї вистави?
— Складно тільки спочатку, тому що постійно потрібно змінювати хід думок, — відповідає акторка, — проте згодом це стає напрацюванням техніки. Матеріальна частина підготовки (костюми, декорації, ляльки) тривала близько двох місяців, а репетиції — всього 10 днів. Режисер із Києва мав обмаль часу для роботи з нами.
«Солом’яного бичка» дивляться і дорослі, але те, як діти сприймають дію, як реагують, дає зрозуміти, що вони нам вірять.
Особливо вражає реакція дітей на дійство: ще до закінчення фінальної сцени вони біжать дякувати улюбленим акторам. Це їх дуже тішить.
— За спеціальністю я драматична актриса, але спробувала себе у театрі ляльок, мені сподобалась ця постійна динаміка і надзвичайно тісний зв’язок із глядачами… І так приємно, коли малята вибігають на сцену та несуть різні дари: шоколадки, цукерки, навіть надкушений пряник — для них важливо просто підійти до нас», — погоджується Оксана Новосад.
— «Солом’яного бичка» дивляться і дорослі, але те, як діти сприймають дію, як реагують, дає зрозуміти, що вони нам вірять. У нас є репертуар для дорослих і для молоді, але грати для дітей особливо цікаво», — долучається до розмови Світлана Пилипчук. У «Солом’яному бичку» вона мала ролі Баби, Лисиці та Баранчика.
— Граючи багато разів одну й ту ж виставу, чи змінюєте щось? Як часто доводиться імпровізувати? — запитую.
— Це дуже помітно на гастролях, коли ми ставимо один спектакль кілька днів поспіль, то імпровізація виходить сама собою. Інколи текст змінити неможливо, тоді намагаємось додати якоїсь окраси образу, оживити його. Коли ансамбль акторів зіграний, їм легше відчувати одне одного на сцені. Завжди головне — слухати, що говорить партнер, — запевняє пані Світлана.
42–й театральний сезон завершився для глядачів, а актори разом із ляльками ще подорожують дитячими закладами Волині, у цехах тривають роботи над підготовкою до нових цікавих постановок. Там шиють, малюють, думають, як у вересні подарувати маленьким глядачам незабутні враження.
Тетяна ЗАНЮК.
