«Алло, «швидка»? У моєї дружини, напевне, коронавірус…» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.44 € 33.85
«Алло, «швидка»? У моєї дружини, напевне, коронавірус…»

Тепер Анатолій Каленюк, як і всі працівники Центру екстреної медичної допомоги, на виклики виїжджає нерідко в спеціальному захисному одязі.

Фото із фейсбук-сторінки Анатолія КАЛЕНЮКА.

«Алло, «швидка»? У моєї дружини, напевне, коронавірус…»

Про Анатолія Каленюка, завідувача Ківерцівського відділення обласного центру екстреної медичної допомоги, лікаря вищої кваліфікаційної категорії, з вдячністю розповідають пацієнти, з повагою відгукуються колеги, адже він — справжній професіонал, інструктор Європейської ради реанімації, добрий наставник для молодих медиків. Як працюється йому в нинішні тривожні часи?

 

 — Анатолію Леонідовичу, що змінилося у вашій роботі з того часу, як стала поширюватися коронавірусна інфекція?

— У нашому відділенні є 5 бригад екстреної медичної допомоги, це —  60 працівників, фельдшери  — переважно молоді жінки. Тому зросло відчуття відповідальності за їхню безпеку. На перших порах спільно навчалися, як одягати захисні костюми, відпрацьовували алгоритм дій у різних ситуаціях. Викликів зараз надходить не більше, ніж раніше, люди розуміють, що легке нездужання — не привід викликати «швидку».

— А до хворих із підозрою на COVID-19 доводилося виїжджати?

— Недавно наша бригада мала такий виклик. Диспетчер, приймаючи звернення, з’ясувала, що літній чоловік занедужав через 5 днів після приїзду онука з Польщі. Дідусь мав високу температуру, інші симптоми гострого респіраторного захворювання. Тому була певна настороженість, працівники виїжджали у відповідному спорядженні. На щастя, згодом епідеміологи нам повідомили, що підозра на коронавірус не підтвердилася.

Бувають і курйозні випадки. Минулої суботи звернувся житель одного села, повідомив, що захворіла дружина: гарячка, все в неї болить. Допитувався, чи є в нас експрес–тести. Прибули на місце, зайшли до хати, там жінка справді лежить, стогне. Оглянув її — а вона вся в синцях, тоді й стало зрозуміло, що захворіла молодиця не через коронавірус…

Вважають, що у нас або недостовірна статистика, або пік захворюваності ще
попереду.

— Я знаю, що ви підтримуєте контакти з колегами з Прибалтики. Що розповідають вони?

— Майже щодня спілкуюся зі своїми добрими друзями з Литви. У них приблизно 3 мільйони жителів, а кількість інфікованих така ж, як в Україні. Парамедики там зараз працюють із величезними навантаженнями. Вони вважають, що у нас або недостовірна статистика, або пік захворюваності ще попереду.

— На вашу думку, коли його очікувати?

— Можливо, через днів 10. Тут багато залежить від кожної людини, від того, наскільки ретельно дотримуються вимог самоізоляції ті, хто повернувся з‑за кордону. Зверніть увагу, як наші жителі поводяться під час карантину. Судячи з гульбищ у парках у погожі дні, гаряча пора у медиків ще попереду.

— Ви були переможцем багатьох міжнародних змагань парамедиків, тепер вас запрошують на них у якості судді. Чи були там завдання, схожі на ті, які треба виконувати у реальній практиці зараз?

— Років три тому, пригадую, було завдання про наслідки враження біологічною зброєю. Тоді ніхто й припустити не міг, що перед нами постануть настільки серйозні виклики. Тому я своїм працівникам завжди наголошую, що потрібно постійно навчатися, використовувати кожну можливість для цього. І сам так роблю, маю «колекцію» сертифікатів, часто їжджу на стажування.

— Кажуть, у багатьох областях медики пишуть заяви на звільнення, бо налякані коронавірусом.

— У нас у колективі нормальна, спокійна атмосфера. Зараз забезпечення засобами захисту поліпшується. Нещодавно 20 добротних, надійних комбінезонів, 30 штук окулярів і щитків ківерцівському відділенню передали волонтери. Вчора в області розподілили між лікувальними закладами партію захисного спорядження. Тому будемо мати запас на випадок загострення ситуації.

— Чи тестують медиків на коронавірус?

— Поки що ні, але, на мою думку, це варто робити. Ми ж контактуємо з багатьма людьми, і у випадку безсимптомного перебігу хвороби є загроза зараження інших.

— Як ваші рідні, сусіди ставляться до того, що ви щодня знаходитеся в зоні ризику?

— З розумінням. Рідні знають, що я дуже люблю свою роботу й відсиджуватися у такий час не зможу. Тому не перечать. Сусіди в мене — лікарі. Одне слово, з цим проблем не виникає.

— Спасибі. Нехай Бог оберігає вас і ваших колег, які зараз на першій лінії боротьби з коронавірусною інфекцією.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.