«Я ніколи не перестану кохати Хедлі і ніколи не розлюблю Полін…» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 28.37 € 33.56
«Я ніколи не перестану кохати Хедлі і ніколи  не розлюблю Полін…»

Про свою четверту дружину Мері Велш класик казав: «Вона — людина, яка хоче завжди бути поруч і щоб письменником у сім’ї був я».

Фото wikiwand.com.

«Я ніколи не перестану кохати Хедлі і ніколи не розлюблю Полін…»

Друзі Ернеста Гемінґвея жартували, що для кожного нового твору йому потрібна нова муза. А книгу «Жінки Гемінґвея» третя дружина Марта Гелхорн пропонувала назвати «Дружини Генріха восьмого Тюдора–Гемінґвея». Справді, у його житті було дуже багато жінок. Зі своїх 62-х років письменник сорок прожив у шлюбі. Точніше їх було чотири

Перше захоплення виявилося нещасливим

Чому стільки разів Гемінґвей ставав на «рушничок щастя»? Можливо, через перше нещасливе кохання до Агнес фон Куровські — медсестри при шпиталі американського Червоного Хреста у Мілані. 19–літній Ернест потрапив туди після поранення осколками ніг. З першого погляду він до безтями закохався у старшу на сім років красуню. Хлопець чекав, що вона переїде до нього в Америку, мріяв, що вийде за нього заміж. Однак для Агнес він був лише юним шанувальником, якого вона називала «хлопчиком». У своєму прощальному листі повідомила Ернеста про свої заручини з італійським лейтенантом і написала: «Ти досі для мене дитина, Ерні, і назавжди нею залишишся…». Згодом вона стане прототипом Кетрін Баркл у його легендарному романі «Прощавай, зброє».

 

 Цих болючих спогадів Гемінґвей ніколи не забуде. Адже відмова Агнес сильно вплинула на нього і в подальшому він кидав жінок першим. Своє серце письменник називатиме «мішенню для дурних стріл». У листі до друга Білла Горна Ернест писатиме: «Пізнавши Кохання Жінок, я вже не можу бути таким, як колись. Думаю, те, що вони вбили, так і залишається мертвим»…

«Я цілий рік божеволів від двох жінок — це було пекло…»

Першою його дружиною, про яку він колись напише: «Чим більше жінок я знаю, тим сильніше захоплююсь тобою», стала рудоволоса сором’язлива піаністка Хедлі Річардсон, старша за нього на вісім років. Вони одружились у 1921–му і переїхали до Парижа. Жили дуже бідно, але були надзвичайно щасливими. Пізніше Гемінгвей напише про це книгу «Свято, яке завжди з тобою». Хедлі була чудовою матір’ю і дружиною. Вона першою повірила в літературний талант чоловіка і навіть подарувала йому друкарську машинку!… Справжнім випробуванням їхнього шлюбу стала закоханість Ернеста в молоду англійку леді Дафф Твісден. Хедлі довелося бути свідком цієї пристрасті під час поїздки в Памлони, яка з веселої подорожі перетворилася на люте суперництво чоловіків за прихильність екстравагантної красуні. Саме леді Дафф стала прототипом героїні Брет Ешлі у романі «Фієста. І сонце сходить». Втім вона ж завжди дотримувалася правила — ніколи не зваблювати чужих чоловіків.

Тобі пощастило бути закоханим тільки в одну жінку все твоє життя. А я цілий рік любив двох жінок… Цей рік був для мене пеклом.

На відміну від іншої подруги Хедлі — Полін Пфайфер, американської журналістки із заможної католицької родини, яка працювала у журналі «Vogue». Про зраду дружина дізналася від сестри Полін, Джинні, яка випадково чи навмисно проговорилася Хедлі про їхній роман. Згодом Гемінґвей вважатиме цей вчинок «найбільшим гріхом у житті». Одного разу Хедлі не витримала. Розплакалась і намагалася з’ясувати, що відбувається. «Навіщо ти заговорила про це?» — кричав на неї Ернест. А в листі до батька напише: «Тобі пощастило бути закоханим тільки в одну жінку все твоє життя. А я цілий рік любив двох жінок… Цей рік був для мене пеклом. Хедлі сама попросила мене про розлучення. Але навіть після цього, якби вона хотіла, щоб я повернувся, я б залишився з нею. Та вона не захотіла. Я ніколи не перестану кохати Хедлі і ніколи не розлюблю Полін Пфайфер, з якою зараз одружений»…

Мері Велш пожертвувала своєю кар’єрою, пробачала чоловікові постійні п’янки, колишніх дружин та юних муз…
Мері Велш пожертвувала своєю кар’єрою, пробачала чоловікові постійні п’янки, колишніх дружин та юних муз…

 Полі обожнює чоловіка і постійно повторює, що вони єдине ціле. Подружжя переїжджає з Парижа на острів Кі–Уест біля Флориди…

Третій шлюб — «найбільша помилка в житті»

У 1936–му в пабі «Неряха Джо» Гемінґвей зустріне відому військову журналістку Марту Геллхорн, яку пізніше назве «найчестолюбнішою жінкою зі всіх, які коли–небудь жили на землі» і якій присвятить один із найвидатніших творів у його житті — «По кому подзвін». Вони цілу ніч говоритимуть про громадянську війну в Іспанії. Згодом обоє поїдуть кореспондентами у Мадрид. Полін, дізнавшись про Марту, довго не хотіла відпускати чоловіка і погрожувала, що викинеться з балкона. Їхнє розлучення було довгим і скандальним.

У його будинку  в Кі-Вест (штат Флорида) було чимало котів, яких він називав іменами знаменитостей: Гарі Трумен, Софі Лорен, Чарлі Чаплін, Пабло Пікассо...  А один «вусань» на кличку Сніжок (Snowbsll) мав на кожній лапі зайвий палець.
У його будинку в Кі-Вест (штат Флорида) було чимало котів, яких він називав іменами знаменитостей: Гарі Трумен, Софі Лорен, Чарлі Чаплін, Пабло Пікассо... А один «вусань» на кличку Сніжок (Snowbsll) мав на кожній лапі зайвий палець.

 Марта була «Гемінґвеєм у спідниці». І зовсім не годилась на роль його дружини. Це й вирішило долю їхнього шлюбу. Вона була єдиною жінкою, від якої Ернест дійсно божеволів. Марта покинула його, бо обрала роботу. Хоч він і називатиме цей шлюб «найбільшою своєю помилкою», до кінця життя розпитуватиме про неї в друзів…

«Мені тебе бракує, ніби відрубали руку чи серце вийняли з грудей…»

Із четвертою дружиною — Мері Велш — Гема познайомить Ірвін Шоу, а вийти заміж за Ернеста вмовить Марлен Дітріх. «Твоє життя може бути цікавішим, ніж у репортера», — переконуватиме вона її. Для Ернеста Мері була ідеальною: розумна, красуня, на дев’ять років молодша. «Вона — людина, яка хоче бути завжди поруч і щоб письменником у сім’ї був я».

Це їй він присвячував такі рядки: «Бешкетнице, жити без тебе — це все одно, що намагатися затримати дихання під водою… Мені тебе бракує, ніби відрубали руку чи серце вийняли з грудей…»

Про останню свою любов на ім’я Адріана знаменитий письменник казав: «Ти вдихнула мені нове життя». Через 22 роки, після того як Гемінгвей застрелився, наклала на себе руки і вона…
Про останню свою любов на ім’я Адріана знаменитий письменник казав: «Ти вдихнула мені нове життя». Через 22 роки, після того як Гемінгвей застрелився, наклала на себе руки і вона…

 Життя дружини Гемінґвея справді було цікавим, але надзвичайно важким. Мері пожертвувала своєю кар’єрою, пробачала чоловіку постійні п’янки, колишніх дружин та юних муз, його жорстокість і спалахи люті…

«Тепер ви можете говорити, що бачили, як плаче Гемінґвей»…

Останнім же коханням всесвітньо відомого письменника стане 18–річна італійська художниця Адріана Іванчич — йому на той час було вже 48. Їхні стосунки так і залишаться платонічними. Під час останньої зустрічі Гемінґвей проситиме в Адріани пробачення через роман «За річкою, в затінку дерев»: «Вибачте за книгу. Ви — не та дівчина, а я — не той полковник. І краще б мені ніколи не знайти вас під дощем». Вона побачила в його очах сльози. «Ну, тепер ви можете говорити, що бачили, як плаче Гемінґвей»…

Це вже був початок кінця: численних хвороб, депресій, параної, електрошоку і втрати пам’яті. До останнього дня поряд з ним була… дружина Мері. Вона пробачала йому все. Не змогла вибачити тільки самогубство — письменник застрелився 2 липня 1961 року у віці 62 роки.

Як писав Ернест Гемінґвей у книзі «Смерть після полудня»: «Любов — старе слово. Кожен вкладає в нього те, що йому по плечу».

Ольга ВЕКЕРИК.


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.