«Ви — ​моя перша газета з дитинства, тому і в Києві починаю день з Volyn.com.ua» - «Волинь» — незалежна громадсько–політична газета
Курси НБУ $ 24.19 € 26.83
«Ви — ​моя перша газета з дитинства, тому і в Києві починаю день з Volyn.com.ua»

Іван Сидор увійшов в історію України, коли розбудив дзвонами Михайлівського Золотоверхого монастиря столицю під час штурму Майдану «беркутом».

Фото twitter.com.

«Ви — ​моя перша газета з дитинства, тому і в Києві починаю день з Volyn.com.ua»

Про таких, як уродженець Горохова отець Іван Сидор (на фото), кажуть, що священником йому велів бути Господь. Віра завжди сяє в його серці, наче сонце у небі, а розум прагне знань. Нині священнослужитель — ​помічник митрополита Єдиної помісної церкви та священник храму Теплої Софії у Києві. Кандидат наук із богослів’я, викладач кафедри церковно–історичних і практичних дисциплін Київської православної богословської академії, редактор офіційного сайту Київської митрополії. Був делегатом на Об’єднавчому соборі у Святій Софії Київській і учасником офіційної делегації України на чолі з експрезидентом Петром Порошенком та митрополитом Київським і всієї України Епіфанієм, яка відвідувала Стамбул для отримання Томоса про автокефалію Православної церкви України (ПЦУ) з рук Вселенського Патріарха Варфоломія. Нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня

Іван Сидор увійшов в історію України, коли розбудив дзвонами Михайлівського Золотоверхого монастиря столицю у грудні 2013 року під час штурму Майдану «беркутом». У 2013–му читачі та працівники «Волині» назва­ли отця переможцем акції газети «Герої нашого часу».

— Ось минає 80 літ із часу заснування газети «Волинь», — ​каже Іван Сидор. — ​Це була перша газета, яку я, будучи ще зовсім малим, спочатку розглядав, а пізніше читав. Згадую, як у шкільні роки в Горохові тричі на тиждень (у вівторок, четвер, суботу) листоноша приносила нам у поштову скриньку це видання, завжди наповнене цікавими новинами, розповідями, фактами.

Іван Сидор увійшов в історію України, коли розбудив дзвонами Михайлівського Золотоверхого монастиря столицю у грудні 2013 року під час штурму Майдану «беркутом».

Із задоволенням читав статті нині покійного Петра Оксентійовича Боярчука, який часто на сторінках газети описував боротьбу українського народу за свою державну і духовну незалежність. Оскільки я ріс у сім’ї священника, то цікавився не лише світським життям, а й церковними темами, які часто порушуються на шпальтах «Волині».

Нині світ змінився. Інформацію вже можна почерпнути не лише з газет, а й з інтернету. Саме тому, проживаючи в Києві, маю можливість на сайті видавництва читати матеріали, які друкуються у «Волині». Читаю, бо вона — ​моя перша газета. Читаю, бо з неї дізнаюся про життя волинян, про свій рідний край.

У цей поважний ювілей бажаю всій редакції «Газети Волинь» повсякденного натхнення і фізичних сил у нелегкій праці. Нехай Господь поблагословить вас і усіх читачів на многії літа, посилає здоров’я душевне і тілесне задля розбудови нашої держави України і помісної Православної церкви України.

Лариса ВЛАШИНЕЦЬ


Передрук або відтворення у будь-якій формі цього матеріалу без письмової згоди volyn.com.ua заборонено.