Писемність майя розшифрував українець!

Ієрогліфами почав писати у… дитинстві

Розшифрувати писемність майя вчені не могли протягом кількох століть. Зрештою, науковим світом це завдання фактично було визнано нездійсненним. Але прочитати таємничі знаки прадавніх індіанців таки вдалось. І зробив це українець Юрій Кнорозов.

 На, жаль, світ і досі переконаний, що Кнорозов — ​російський учений, хоча насправді він народився у селищі Південне поблизу Харкова у 1922 році. Тут навчався у залізничній школі № 46, а одними з найтяжчих для нього на все життя залишилися спогади дитинства про жахіття Голодомору, який на Харківщині більшовики здійснювали з особливою люттю.

Одними з найтяжчих для нього на все життя залишилися спогади дитинства про жахіття Голодомору, який на Харківщині більшовики здійснювали з особливою люттю.

Будинок, де народився вчений, і досі стоїть. Тут довго зберігалися його дитячі малюнки, які він, ще не знаючи української абетки, підписував якимись закарлючками. Як виявилося згодом, вони дуже нагадували… ієрогліфи майя. Коли дорослого Кнорозова запитували про це, він віджартовувався, мовляв, у дитинстві отримав м’ячем по голові, тому так і писав. До речі, коли навчився грамоті, то писав теж незвично — ​виводив букви дзеркально.

Спочатку Юрій Кнорозов вступив на історичний факультет Харківського університету, а у 1940 році поїхав вивчати єгиптологію у Московський університет. Щоправда, захопився там етнографією, а точніше таємничими і малодослідженими… шаманськими практиками північних і східних народів СРСР.

У воєнні роки до його рук потрапили дві унікальні книги — ​передрук рукопису XVI ст. францисканського монаха Дієго де Ланди «Повідомлення про справи в Юкатані» та видані у Гватемалі «Кодекси майя». У радянські часи вигадали красивий міф, що ці книги фронтовик–учений врятував у розгромленому Берліні з палаючої бібліотеки. Хоча насправді телефоніст 156–го артилерійського полку резерву Ставки Верховного Головнокомандування Кнорозов зустрів Перемогу під Москвою. Найімовірніше, молодий науковець виміняв ці книги у когось із офіцерів–переможців, які поверталися до рідного краю. Як би там не було, але ці видання перевернули життя вченого і зрештою призвели до справжнього вибуху у науковому світі.

«Те, що створив один розум, може розгадати інший»

 Коли у 1946 році Юрій Кнорозов взявся розшифровувати письмо майя, його науковий керівник Сергій Толстов — ​за визначенням Кнорозова, «сверепый донской казак» — ​відмовився надати йому рекомендацію до аспірантури. На думку керівника, Юрій лиш би змарнував час над тими письменами. Молодий учений думав інакше. «Те, що створено одним людським розумом, не може не бути розгадане іншим» — ​знаменита фраза Юрія Кнорозова, яку найчастіше цитують і яка дуже добре характеризує його як наполегливу людину.

Кнорозов їде у Ленінград, влаштовується простим працівником у музей і весь вільний час віддає розшифровці письма. Абетка майя дещо схожа на сучасне японське письмо. Іспанські католики–завойовники цілеспрямовано знищували бібліотеки майя та ацтеків разом із представниками цих народів. Священики вважали, що їх література побудована на демонології та єретизмі. Дослідження почалось у 16 ст. з іспанського єпископа Дієго де Ланда. Подейкували, що він спалив автентичні тексти майя, але згодом у мадридській королівській академії була знайдена його книга — ​власний варіант дешифрування писемності цього народу. Всі спроби на основі його абетки розшифрувати тексти майя закінчилися невдачею, тому у ХХ столітті вирішили, що дані єпископа неправильні. Однак Юрій не здався. П’ять років, не виходячи з кабінету, він працював над дешифруванням і не дарма — ​він зробив те, що ще не вдавалося нікому!

У 1955 році Юрій Кнорозов мав захищати кандидатську дисертацію, однак за визначне досягнення йому одразу присвоїли докторський ступінь! Ініціатором надання позачергового наукового рангу став… колишній наставник — ​«сверепый донской казак» Сергій Толстов, якого підтримала більшість членів комісії.

Життя закінчив у бідності та самотності

За часів СРСР видатному вченому, який миттєво здобув світову славу, лише один раз дозволили покинути батьківщину — ​у 1956 році він побував у Копенгагені на Міжнародному конгресі американістів. Потім про численні запрошення іноземних колег його навіть не повідомляли. А нагороди за епохальне відкриття — ​Державну премію СРСР — ​його удостоїли аж у 1977 році. Проте у Ленінграді Юрій Кнорозов створив потужний центр майяністики, куди на консультації приїздили вчені з усього світу.

Лише після розпаду СРСР Юрій Кнорозов уперше потрапив на омріяну землю давніх майя і ацтеків, а заслуги вченого відзначили вищими нагородами Гватемали і Мексики — ​Великою золотою медаллю та орденом Ацтекського орла.

Після зникнення радянської імперії видатний вчений не мав коштів навіть на сигарети і вимушений був підбирати чужі недопалки. Гірко про це говорити, але людина, яка ще за життя вписала своє ім’я в історію світової цивілізації, померла в лікарняному коридорі (місця в палаті не знайшлося) від пневмонії. Не стало Юрія Кнорозова у 1999 році.

До речі

2012 року в Канкуні (Мексика) Юрію Кнорозову встановили пам’ятник. Писемність майя здобула офіційну підтримку уряду Мексики і викладається в університетах та середніх школах у районах, де жили колись племена майя.

Василь РОГУЦЬКИЙ