Український «містер Гелікоптер» завжди літав у капелюсі

Винахідник сучасних гелікоптерів Ігор Іванович Сікорський народився 6 червня 1889 року в Києві у родині професора Київського університету. Хлопець із дитинства цікавився технікою — недарма його улюбленим письменником був Жуль Верн. Після того, як у романі «Робур–завойовник» Ігор прочитав про велетенський літальний апарат, він заполонив його мрії. Додатковим стимулом до власних розробок Сікорського стали проекти Леонардо да Вінчі. 12–річним підлітком він складає діючу модель гелікоптера.

Після навчання у Першій київській гімназії хлопець вступає до Морського кадетського корпусу в Петербурзі. Тут він остаточно вирішує пов’язати своє майбутнє з небом. Здобувати технічну освіту Сікорський їде в Париж, але за рік повертається у Київський політехнічний інститут (до речі, з 2016–го виш носить ім’я великого земляка). Маючи всі шанси стати одним із кращих студентів, Ігор починає пропускати заняття — увесь час йде на розробку повітряної техніки. У 1909 році Сікорському вдається побудувати дві повномасштабні моделі гвинтокрилів, однак вони все ж через слабкі двигуни не змогли піднятися в повітря. Ще декілька невдалих спроб — і молодий конструктор переключається на літаки.

На цьому полі діяльності Сікорського очікує надзвичайний успіх. На одній із власних моделей Ігор складає іспит на пілота. На інших встановлює національні рекорди та отримує нагороди. А 1911 року встановлює світовий рекорд швидкості в польоті з двома пасажирами — 111 км/год. Популярність молодого конструктора така, що коли в 1912–му в Петербурзі організовують перший авіаційний завод, то посаду головного конструктора пропонують 23–літньому студенту. Та ще й без диплома! І Сікорський доводить, що заслуговує на це. У 1913–му він створює два перші у світі чотиримоторні літаки–велети. Спеціалісти одноголосно заявили: вони у повітря не піднімуться. Однак літаки з екіпажами на борту не лише злетіли та встановили нові рекорди, але й «пішли у серію» — з них почала формуватися перша у світі пасажирська, транспортна і стратегічна авіація. Сікорський стає національним героєм та отримує диплом почесного доктора Петербурзького політехнічного інституту. Це, до речі, вирішує проблему відсутності у всесвітньо відомого молодого інженера офіційного документа про вищу освіту.

Додатковим стимулом до власних розробок Сікорського стали проекти Леонардо да Вінчі. 12–річним підлітком він складає діючу модель гелікоптера.

Жовтнева революція перекреслює всі здобутки талановитого винахідника. У 1919–му він емігрує до США. Чотири роки Сікорський перебивається випадковими підробітками, але поступово життя налагоджується. Ігор Іванович вдруге одружується (перша дружина відмовилася їхати з ним за кордон). У 1923 році, зібравши команду обдарованих емігрантів, він створює «Сікорський Аероінженерінг Корпорейшн». На початках компанія така «потужна», що перший літак доводиться складати у приміщенні переробленого курника, а фінансами допомагають колишні земляки. Так, композитор і піаніст Сергій Рахманінов деякий час був віце–президентом компанії. Однак фірма розвивається та переживає наслідки Великої депресії — кризи, яка підкосила економіку Америки. Цьому сприяють замовлення на літаки–амфібії Сікорського, які встановлюють нечувані рекорди та першими у світі забезпечують регулярні рейси через Атлантичний і Тихий океани. Здавалося б, вигадуй нові літаки та заробляй гроші, але у 1937 році Сікорський несподівано для всіх повертається до об’єкта юнацького захоплення — гвинтокрилів.

14 вересня 1939–го українець сам піднімає в повітря експериментальний апарат, який через три роки стане серійним S–47. Публіка (насамперед військові) вражена його технічними можливостями. Один із високопосадовців навіть вигукнув: «Ця штука може робити все, що вміє кінь»! З того часу на всіх світлинах з випробовувань апаратів Ігор Іванович у капелюсі фасону «федора». Інженер вважав його талісманом, який гарантує вдалий політ.

S–47 приймає на озброєння армія США, і він стає єдиною літальною машиною такого типу, яку використовували під час Другої світової війни. Наступає епоха гвинтокрилів — Сікорського починають називати «містер Гелікоптер», його прізвище асоціюється з цією технікою, як Форда — з автомобілями. Ігор Іванович продовжує удосконалювати апарати. 1943 року він першим у світі запускає серійне виробництво гвинтокрилів. У 1952–му його Sikorsky–55, перетнувши Атлантичний океан, встановлює світовий рекорд дальності польоту — 2800 кілометрів. А в 1954–му з’являється модель S–58, яку інженер вважав найдовершенішою. Коли за декілька років компанія виходить на максимальну кількість випущених машин — 400 на рік, Ігор Іванович Сікорський йде на пенсію. За собою він залишає посаду радника фірми та бере активну участь у розробці нових моделей вертольотів.

З того часу компанія створила декілька апаратів, які, без перебільшення, стали символами епохи 1980—1990–х. Так, UH–60 — славнозвісний «Чорний яструб», що серійно випускається з 1974–го, донині вірно служить у всіх «гарячих» точках. CH–53E — «Супержеребець» — найбільший і найважчий гелікоптер в американських збройних силах, який може переносити вантажі вагою до 15 тонн. S–61 — «Морський король» — створений для боротьби з підводними човнами — може злітати з води. А ще були двоповерховий гвинтокрил і гелікоптер — підйомний кран, апарат з корпусом із прогумованої тканини та багато інших.

А найбільшим «компліментом» інженерному генію Сікорсь­кого є те, що президенти Америки вже 50 років обирають саме його гвинтокрили. І навіть одіозний Дональд Трамп планує у 2020–му замінити старий вертоліт на новенький Sikorsky VH–92А. До речі, традиції Білого дому наслідує англійська королева, авіапарк якої також складається з модифікацій апаратів Сікорського.

Із життя Ігор Іванович Сікорський пішов 26 жовтня 1972–го у віці 83 роки. Доробком, який залишив по собі, міг би пишатися кожен: 17 базових типів літаків та 18 — гвинтокрилів. Це якщо говорити про техніку. Свої людські якості він передав синам: Сергій продовжив справу батька — довгий час був віце–президентом компанії, зараз залишається її консультантом. Ігор — сенатор, Георгій — інженер–електронник, а Микола — відомий скрипаль.