Для повноцінного життя достатньо… лише 50 речей

— Коли я розстався зі своєю дівчиною і їхав з дому, де ми прожили близько двох років, розпродав і роздав все своє майно, — ​розповідає пан Клекнер про те, як дійшов до філософії усвідомленого споживання. — ​Потім сів у машину і побачив, що єдиним об’ємним предметом, який забираю із собою, є обладнання для підводного плавання. Я відчув величезне полегшення — ​в моєму житті ніби звільнився простір для уяви, думок про себе, світ і щастя…

З кожним переїздом на орендовану квартиру брав із собою все менше речей. Поступово мій гардероб зменшився до двох пар трусів, шкарпеток і взуття. Ще є дві футболки і два комбінезони — ​літній з короткими рукавами, зимовий з довгими, а також плед і рюкзак. Ось, мабуть, і все. Речі купую в магазині спецодягу, тому вони білого і жовтого кольору — ​це, до слова, дуже практично. Можу прати все разом: кольори не тьмяніють, і я зберігаю енергію. Сплю зазвичай на надувному матраці. Навіть зараз, будучи власником плюс–мінус п’ятдесяти речей, я регулярно себе запитую: потрібен мені цей плед чи я можу обійтися без нього? І найчастіше від чогось відмовляюся. Мій процес позбавлення від зайвого триває понад двадцять років.

Єдине, від чого я не хочу відмовлятися, — ​це від свого планшета. З його допомогою я читаю книги, слухаю музику, веду свій блог про мінімалізм (написав книгу «Маленький мінімаліст»), відповідаю на електронні повідомлення. Обійтися без телефону теж не можу. І зовсім недавно придбав Apple Watch, щоб котролювати здоров’я: мій батько помер від серцевого нападу, тому я хочу відстежувати свій серцевий ритм. Цим трьом речам мені важко знайти заміну.

Позбувшись надлишків, я здобув час на життя і людей — ​отримав гормони щастя, тобто здоров’я.

Зауважте, згідно з дослідженнями, почуття задоволення від придбання чогось нового триває в середньому вісім секунд. І чим більше речей людина скуповує, тим більше простору і думок вони будуть займати — ​це обслуговування квартири, будинку, машини, податки на все це майно. Позбувшись надлишків, я здобув час на життя і людей — ​отримав гормони щастя, тобто здоров’я.

Друзі та родичі відреагували на зміни в моєму житті з цікавістю. Дехто — ​з нерозумінням. Моя мама сказала: «Людина здатна жити так, як ти. Після війни ми всі були змушені обходитися мінімумом. Але вільного вибору на користь подібного стилю життя я не розумію».

Мій 32–річний син теж живе зовсім інакше — ​у нього величезна кількість речей, і мене це, якщо чесно, радує. Значить, він вибрав власний шлях, вільний від мого впливу.

Після одного із семінарів мені зателефонував слухач і розповів історію. Вони з дружиною були в IKEA, набрали два візки «необхідних» речей, а потім жінка повернулася до нього і сказала: «Пам’ятаєш, ти розповідав мені про пана Клекнера? Ти впевнений, що всі ці речі нам справді потрібні?» Вони кинули обидва візки і поїхали задоволені додому. В якомусь сенсі я мимоволі перекваліфікувався з консультанта з енергетики в консультанта зі стилю життя.

І якщо хочете пораду від мене, то ось вона: почніть свою відмову з малого. У багатьох є речі, якими не користуєтеся протягом року. Тож позбудьтеся їх. Продайте їх на eBay, принесіть у секонд–хенд або просто віддайте іншим — ​вони будуть раді».

Джерело: mors.in.ua.